Feb. 24th, 2014

xpywuk: (ромашка)
ПСИХОЛОГІЧНА САМОДОПОМОГА НА НАЙБЛИЖЧИЙ ПЕРІОД

1. Вірте, що жах закінчиться. Він завжди закінчується. Найтемніша ніч — перед світанком.
Ви не залежите цілком і повністю від оточуючих подій. В кожного з нас є внутрішня автономія, на яку ми опираємося, як реагувати і що робити. Важливо це визнати. І з цього почнеться більш якісна саморегуляція і в дрібницях, і у важливих діях.

2. Щоб морок не переміг, відслідковуйте, коли залипаєте в стані страху, ступору, апатії. Переключайте себе з соцмереж і відеопереглядів, “думок по колу” простими діями — фізичними, побутовими, прибиранням, готуванням їжі.

3. Робіть прості речі, які утримують стабільність дня - разом снідайте і вечеряйте, розмовляючи. Протягом дня зізвонюйтесь просто, щоб почути голос один одного і запитати “Як Ти?”. Серйозний чи трагічний привід для цього не потрібен. Теплий дотик один до одного - це найважливіше. Це повертає до здорових процесів реальності.

4. Допомога собі. Продумайте 3 варіанти розгортання подій свого життя, як Ви собі їх уявляєте.
Найгірший варіант — в чому він для Вас полягає? Що Ви тоді робите? Як себе будете рятувати? Відповідь на це — з позиції - “справлюсь”.

Найблагополучніший варіант? Як він виглядаєу вашому житті? Які нові сили, резерви і вектори руху Вам це додає? Якби Ви в нього вірили більше, щоб Ви по-новому робили вже зараз?

Середній “вялотекучий” варіант розвитку подій — що це означає саме для Вас? Як Ви будете себе в ньому зберігати? В чому Ви будете себе зміцнювати і рухатися в житті до своїх цілей, навчаючись бути більш гнучкими?

Дайте відповіді собі на ці питання, виходячи зі здорового глузду, інтуїції і внутрішньої мудрості, які неможливо до кінця перекрити тривогою. Запишіть відповідь на листочку на кожне питання. І побачите, що “дим страху” руйнується наявними варіантами.

5. Те, що не можете подолати в собі чи у зовнішніх подіях, осмислити і “вкласти в голову” - віддайте Богу, Життю, Любові, Справедливості — Вищій Добрій Силі, як Ви її називаєте.
Людський розум не може відразу і до кінця збагнути сенс величезних процесів. Це потребує багатьох місяців і років. Намагайтеся не рвати собі серце до кінця. Воно буде потрібне для зцілення любов'ю.

6. Про почуття. Всі почуття — і негативні теж — є природними. Давайте їм “витікати”, проговорюйте, виписуйте в переписках. Вивільняйтесь. Важкий і віддалений наслідок війни — це “замороження почуттів”. Це їх відсутність, яка нас робить замкнутими і не чутливими до почуттів любові і близькості, обміну душевним. Прояв — дитина звертається про неприємною ситуацією, а ми їй - “почекай з цими дрібницями, не до цього” і так дуже часто. Зовнішня криза минає, а відкидання і нехтування — залишаються. Вони ще й від попередніх криз не минули. Ми маємо вчитися і горювати, і оживати, і вірити, і діяти.

7. Бережіть сім'ю і стосунки, не замикаючись один від одного. Зараз саме час менше критикувати, більше цінувати. Окремо для жінок. Тих, які серед багатьох докорів своїм чоловікам, одним з останніх — закидали відсутність чоловічості, “бо ти не на Майдані”. Жінка, яка не вміє цінувати чоловіка за менші досягнення, найімовірніше, не зуміє цього зробити й за більші подвиги. Перестаньте їх обзивати “офісним планктоном”. Так, чоловікам сьогодні бракує віри в себе і впевненості. Як і нам, жінкам здебільшого, - вміння їх поважати і визнавати.
На “Майдани” потрібно благословляти за їх доброю волею, а не виштовхувати. Ми не маємо права розпоряджатися їхнім вибором, бо їх життя і смерть належить не нам, а їм самим і Богу.
Благословляючі на Майдан жінки готові стояти під тюрмами, і виходжувати рани. Любити без ока і без руки, ставати фінансовою опорою, коли прийшла біда. До чого готові ті жінки, для яких неучасть у Майдані є “+1 аргумент” в системі докорів, це окрема тема, яка потребує окремого осмислення.
Якщо Ваш дім не схожий на резиденцію, то подякуйте чоловікові, за те, що він не лише не крав, а й не вбивав. Щоб навчитися успішності будуть нові можливості.

Зараз те, як діє жінка може бути або дуже цілющою силою, або руйнівною зброєю. Вибір за нами.

8. Допомога дітям. Мудро дозуйте те, що розповідаєте дітям про події, опираючись на їх вік, чутливість. Приховувати не треба, бо це не реально. Прямі сцени насильства — відсівайте. Слідкуйте за своїми думками і коментарями. Діти збирають інформацію не лише з прямих розмов з ними, а й з коментарів, “кинутих мимоволі”. Саме вони сіють страх, який залишається надовго. У що віритимуть Ваші діти, залежить від Вас. Майже в усьому. Про сьогоднішні події — теж. Дуже важливі всі ритуали — сніданку, обіду, вечері, домашніх розмов. Спокійного виконання уроків. Майже як завжди. Це зберігає відчуття, що життя навколо не руйнується. Дітям, які тривожаться більше, прямо проговорюйте - “ти в безпеці”. Часто. Обнімайте і цілуйте значно більше, ніж раніше. І хваліть за будь-які дрібниці. Якомога більше теплих дотиків.
Попри все — дозволяйте собі відчувати радість кожного дня, кожен чудовий прояв дитини, кожен шкільний успіх. Це — підтримка живого в житті і самого життя. Радість, вдячність, цінність і молитва — це те, що протистоїть мороку.

9. Якщо Ви на роботі, то працюйте, як це для Вас можливо відповідно до реальних обставин. Бо хтось все таки має залишатися на місцях і бути частиною збереження впорядкованості і спокою.

Завжди є люди, які завдяки кризі можуть змобілізуватися і почати робити в житті те, на що не зважилися б в більш спокійні часи. Вчіться у них. Не їхнім діям, а життєвій позиції, вірі, мисленню, стилю життя.

10. МРІЙТЕ!! “Хто знає, заради ЧОГО, витримає будь яке ЯК”. Щоб побудувати майбутнє власними руками, потрібно знати “ЩО САМЕ Я ХОЧУ”. І це не є питання до держави. Не треба зараз “мучити себе питаннями”, ЯК я це робитиму. Це питання наступного етапу. Мрійте дуже конкретно, так, щоб ви майже відчули мрію “на дотик” - своє здоров'я, енергію, роботу, яку Ви хочете, щасливих і успішних дітей — відповідно до Вашого етапу життя. На стан “не знаю, чого хочу” ми отримуємо “нічого”. БУДЬТЕ ДО СЕБЕ ЩЕДРИМИ У СВОЇХ МРІЯХ І РОЗВИВАЙТЕ ВІДЧУТТЯ ДОСТОЙНОСТІ І УСВІДОМЛЕННЯ ТОГО, ЩО ВИ ГІДНІ ЦЕ ПРИЙНЯТИ.
Щоденна тактика життя є легшою, якщо Ви дійсно знаєте свою стратегію. Сумнів потрібен для уточнення деталей, а не для відмови від життєвого шляху.

Поверніться до себе і близьких обличчям і світ відповість взаємністю.
За нашою вірою нам дається.

З любов'ю до України, психолог Христина Карабин.

Дякую за перепост.
xpywuk: (ромашка)
Як любить нас Бог! Ну хіба нє? І святі "за нас", і погода, і календар!
Ніби вселенна "змовилася" допомогти нам вирости над собою.
~~~~

Масляна. Карнавал. Перевертання і перевдягання.


...треба якось перетерпіти цей тиждень. Включно з політичним театром.

Сакральний часопростір, йолки зелені, - його ні пришвидшити, ні обминути. Як і вертеп на Різдво.
Мабуть так треба для нас. Щоб внутрішня зміна відбулася на якомусь глибинному рівні.

Але хай ніхто не забуває - в кінці Масляної всі опудала СПАЛЮЮТЬ!
І починається піст, Великий Піст.

Покаяння, метаноя - з грецької - це "поворот", "зміна курсу", "розвертання". Особисте, суспільне, політичне.
Дорости до воскресіння. Кажуть, що воскреснути - в первісному розумінні - означає просто "встати", "підвестися". Упав, лежав, поранений, непритомний, мертвий - і раптом рррраз! - підвівся, встав, пішов. Воскреснув. Кожен з нас. І весь народ.

Масляна...
xpywuk: (молитва за Україну)
Один з небагатьох текстів, що дає мені нині проплакатися.
Сильно. Прошиває серце наскрізь.
І слава Богу!

Переклала українською чудовий вірш Євгенії Більченко:

Хто я?

Я – хлопчик.
Я сплю в труні, згорнувшись калачиком.
І сниться мені футбол. В голові - Калашников.
Не вчасно я, побратими, від вас відчалив!
На жаль, дівчатко-лікар не відкачало.

Я – дівчинка-лікар.
Я в шию смертельно поранена.
В моєму містечку по небу летять журавлики
І глушать Wi-Fi, щоб мама моя не дізналася,
Що в Твітері я вже із усіма попрощалася.

Я – мама.
Я витерши у фартух свої руки від піни мильні,
Дзвоню на війну синочкові на мобільний
Дитя не бере! Приїде — провчу його віником!
Та каже священик: “йому вже не до мобільника”…

Я – священик.
Я храм свій віддав під госпіталь
Я сам у ньому медбратом, помилуй Господи!
Слова для душі те ж саме, що бідному - милостиня:
Тому я поета хрестив, щоб йому простилося...

Я – просто поет.
Я тАкож стою під кулями.
Кишка, хоч тонка, як лірика Ахмадуліної,
Та все ж не настільки, Аби від крові сіпатись.
Сьогодні не вірші потрібні — мішки із ліками...

Я – літній аптекар.
Мені б на відпочинок заслужений:
Сидіти б удома і телевізор дивитись знуджено.
Та, схоже, скінчились бинти і вата, і масок нема:
Воду термальну Вітчизні несіть, бо тут війна!

Я – Вітчизна.
Дитина я - сплю калачиком.
До мене вже кат іде, “правосуддям” призначений,
Із надр моїх добуває усе, що тільки зможе:
податок віддав податковій, але Богові – Боже.

Я – Бог.
Я також Батько. Мій Син іграшкового
Калашникова забрав у дуркА під школою.
І пальчиком пригрозив, і вистрибнув без парашутика…

Спи, золотце.
Спи, Мій Хлопчику.
Я Воскрешу Тебе.

21 лютого 2014 р., Київ

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 10:43 pm
Powered by Dreamwidth Studios