xpywuk: (ромашка)
[personal profile] xpywuk
Сьогодні моя психотерапевт привітала мене з одужанням. Я їй тільки добрий день встигла сказати. А вона мене обійняла і поздоровила:) Тру-ля-ля!
Депресії більше нема.
На цьому я завершую вести психотерапевтичний щоденник.
Дякую за увагу усім, хто читав.
Дякую за молитву і добрі побажання всім, хто вболівав.

Хто хотів би то прочитати, але соромився - ще має нагоду. Нагадую, це підзамкова окрема група. Ще певний час ці пости повисять у просторі ЖЖ.

Ближчі три роки я продовжуватиму вести щоденик. Таке мені завдання від психотерапевта. Маю записувати думки, почуття, переживання, відкриття, сни. Вчитися жити серед почуттів.
Але в мене вже нема терапевтичної необхідності оприлюднювати такі нотатки. Проте якщо є ті, кому це цікаво - кажіть. Мені не важко публікувати то під замочком. Фамільярно-інтимна конспірологія листування з Високим Начальством залишиться:) Що зміниться - не знаю.

Два з половиною роки праці. Місцями сірі безпроствітні періоди, коли здавалося, що легше вмерти. Або сісти на пігулки. Але вмерти таки легше, бо це не життя.
Інколи - в часи покращення, я кидала в Небо дурні запитання (улюблене "чому це сталося зі мною?" Ага, у християн не буває депресії, туки в безбожників:)
Дракони - вони такі дракони:)
І все ж, ми - я, Л.М., Тарас і Шеф (і велика група підтримки, зокрема, молитовної - дякую вам) - перемогли...
А ще мій найкращий у світі (бо мій) духівник, о.І.,ні разу не змовляючись із Л.М. - вони не знайомі, вони вдвох з різницею у дві години сказали мені ту саму позитивну річ: частина фізичних хвороб "піде сама собою", а те, що доведеться таки долікувати - вилікується. Бо найгірше вже позаду. Хай це будее пророцтвом:)

І я теж відчуваю, що це правда.

Попереду, багато спокус:)
Я вчуся потрохи жити, як звичайна людина, а не скорбний привид. І ще певний час вчитимуся - жити з почуттями і відчуттями (насолоджуватися ними, брати їх в досвід). Вчитимуся мудро організовувати час і ресурси... Досі я жила навіть не в півсили. А в іншому світі. Інші барви - притлумлені. Економія енергії.

І ось - весна!
І це - дар.

Вдячність. Наразі - це домінантне переживання - моя червона нитка. Богові, фахівцю, духівнику, о. О. з нашої парафії... Моєму коханому, що всі ці роки допомагав і підтримував. Друзям, що лишилися зі мною - не залишивши мене в ті роки (роки!), що я була некомпанійською занудою. І ще раз Богові. Без Нього все це було б не можливе. Бог зберіг мені розум і життя. Я не отримала відповіді на свої питання - я отримала досвід "коли піду навіть долиною смертельної тіні, Ти зі мною"... це скарб. Це те, чим я можу поділитися з Церквою. Це та "зіронька-свічечка" - любов ("кому багато прощено, той багато любить", так?) - яку я нестиму аж до вічності. Тепер я можу поклонитися з подякою своєму минулому, обставинам свого життя. І віддати Богові майбутнє.
Довге - інколи здавалося, що безнадійне - лікування депресії. Воно дало мені той досвід довіри до Бога і людей (чоловіка і психотерапевта) - що врешті решт цей досвід покрив дитячий брак "довіри до життя".
Ще рік тому - Великим Постом - я, як Никодим, ходила і повторювала: "Ісусе, де мені взяти ту базову довіру до життя? Чи може бути зцілеий мій дитячий досвід? Мій негативний тілесний досвід? Моя ідентичність? Чи може людина, бувши старою, вернутися в лоно матері?..." тільки не треба мені притчу про вітер, що віє, де хоче розказувати. Не побачу - не повірю. І взагалі, чому Ти нічого не робиш, га? Я Тобі тут молюся-молюся - без толку.
Заради того, щоб відчути ту вдячність, що я переживаю нині, вартувало пройти цей шлях.
Продати все, щоб купити дорогоцінну перлину.

Тепер можна вклонитися і сказати: "Дякую Тобі, Господи, за шість років депресії - бо в цій  смертельній долині Ти був зі мною. І тепер я знаю, що Ти - вірний друг. Ти - Спаситель. Ти - Цілитель душ і тіл наших". Ще раз сказати це - не як вправу, а вже, як молитву.

Любий Шефе, я знаю, що Ти - невтомний фанатзер. Якщо чесно, я трохи побоююся Твого ентузіазізму... Він непередбачуваний і дуже заразний. Кожного разу, коли мені починає здаватися, що я до Тебе звикла, Ти перевертаєш мою вселенну з ніг на голову. Це крутіше, ніж атакціон "Галактика". (Який мені, як Ти знаєш, сподобався.)
Я все ще трохи боюся... Ти - Тайна. Всемогутній. Осяйний. Ангели затуляють крилами обличчя від сяйва Твого Лику - а я шепочу Тобі: "Братіку..." і кличу Тебе по Імені.
Ти - Логос, що створив вселенну. Ти - Премудрість. Ти - Правда.
...а я бурчу й нарікаю. Скаржуся - на погоду і на політику (останнім часом рідше, Ти помітив?)
Прошу в Тебе фіолетові галоші (то були насущні галоші! то й що, що друга пара...)
Базікаю без упину.
Але... Пам'ятаєш, коли я була юна, легковажна і закохана, я сказала Тобі: "Можеш робити з моїм життям все, що завгодно, єдине випробування, яке я не зможу знести - це сказати Тобі, що мені з Тобою нудно". Мені бувало боляче. Мені бувало страшно. Мені бувало тоскно. Мені бувало так, що мені здавалося, що я розсипалася на дрібний пісок... Я лускала від гордощів і самовдоволення. Палала гнівом. Тонула у відчаї.
А ще мені не раз бувало соромно - палюче соромно.
Але відколи я вперше покликала Тебе по імені, ні одного дня мені не було нудно.
Ти писав мене, як роман. І я не знала, яку капость Ти готуєш мені на наступній сторінці... але мені ніколи не було з Тобою нудно.
...І ще Ти показав мені, що є понад часом, бо вмієш зцілювати минуле. Роками я знала Тебе, як Творця - зірок, квітів, котів і кави:) То достойне похвали. Але я не могла пережити Тебе, як Спасителя - бо не було дракона, від якого б Ти міг мене спасти. Тепер ім'я "Спаситель" - Ісус - Бог, що спасає - наповнене для мене особистим сенсом. Ти спас мене. Там, куди я зазирнула - страшно. А то навіть не пекло - то просто безумство... і трохи метафор... і скелети у шафах... і буль душі... лабіринки, в яких так легко заблукати... Тепер, коли я кличу Тебе по імені - я знаю, Кого я кличу.

Твій абсолютно навіжений від весни і щастя,
Хрущик
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 10:18 am
Powered by Dreamwidth Studios