xpywuk: (ромашка)
Купуючи перекус, який можна взяти з собою і з’їсти негрітим, у тій частині сирного ряду, де продають плавлені сирки, надибала польський "Сир сметанковий" (два варіанти - без домішок і з зеленню). Мене спокусило "без консервантів, ароматзааторів і барвників"+ максимально домашній смак.

Сметанковий сир виявився схожий на густу домашню літню сметану - ту в якій стоїть ложка. Тільки закваска трохи інша, ніж у нашої молочної хазяйки. На мій смак - то ні разу не "сир", а ще один варіант сметани. Але все одно в поєданні з чорним зерновим хлібчиком і овочевою нарізкою - намазанці-накладанці - смачно та поживно. Нічим не гірше за плавлений сирок. Чоловік сказав повторити.
xpywuk: (ромашка)
В мене росте 6-7 кущів хеномелесу: китайський, японський, маулея, і три сорти-гібриди... За нагоди - посаджу ще. Невибагливе, красиве-і-корисне.
Я люблю його за весняне цвітіння - крім тюльпанів, я й не згадаю, що цвіте настільки виразно червоним у травні. А рослин із цеглясто-теракотовою квіткою - ще менше.
Плоди ж вперше побачила і скуштувала позаторік.
Одна продавчиня на базарі за попереднім замовленням принесла мені "зелені яблучка" - плоди х.китайського. Справді яблучка, схожі на семеренку, але трошки довгасті, салатово-зеленого кольору. Кам’янисто-тверді - не вкусиш. Кислі. Без запаху. Якщо додати в чай - у напою з’являвся яскравий цитриновий присмак із яблучним відтінком.
Потім на іншому базарі випадково купила інший хеномелес, Маулея, - манюсінькі, 2,5-3 см в діаметрі, айвинки. З  восковим нальотом і запаморочливим запахом. Таця з ними стояла в мене два місяці у кімнаті, поки не висохли. І справді, цей різновид хеномелесу не гниє - висихає, а тоді за певний час розсипається на труху.

І я ніяк не могла зрозуміти, чому хеномелес обізвали "північним лимоном". Чому "японська айва" -  ясно, за подібністю плодів у одного виду. Але лимон? За вітамін С?
чим все закінчилося )

кудін

Sep. 24th, 2013 04:09 pm
xpywuk: (ромашка)
Купили.
В неділю після церкви ще є година-півтори до автобусу. То ми купили сирів із "італійської" сироварні. В них ще й овеча бринза є.
Поруч - лукуму.
І ще поруч - чаю та кави.
Тарас собі взяв традиційно пуер, а я три різновиди зеленого чаю.

А наостанок я набачила "стріли" - Ку Дін.
О! такий шанс попробувати.

Попробували. Гіркий, як полин:)
Виявилося, що я не правильно його запарила. Треба було не окропом, а як зелений чай.
Буду вчитися любити його. Попередній антизастудний напій - лапачо - мені не пішов. Не люблю "гіркі чаї".
xpywuk: (ромашка)
В суботу їздили по закупи - шукали Тарасові взуття - і проходячи повз фермерський риночок, побачили домашню птицю. Спокусилися на качку. Попередні наші спроби приготувати смачну качатину зазнали невдачі (суха-жорстка) й ми довший час нічого такого не купляли. А це - спокусилися.

Зі шкури я натопила собі з літр смальцю. Я люблю взимку канапку зі смальцем з’їсти. І від кашлю добре.
А м’ясо - стушкували. Вийшло дуже смачно, плануємо повторити.


В мультиварці:
шар яблук (3 шт) - почищено від шкурки і порізано на скибочки
м’ясо
2 солодкі  перці, дрібно порізані
пригорща чорного винограду.
2 години тушкувалося. Потім я поклала зверху 2 гілочки м’яти і вимкнула.
Все.
Досолювали - традиційно - кожен собі в тарілці.
xpywuk: (ромашка)
Вчора мене Юрій вгостив інжирним персиком.
Зі свого саду.
Я давно мріяла скуштувати справжній достиглий інжирний персик. (На базарі, можна сказати, що не справжні - старі, так би мовити, "автентичні" не американські, сорти інжирного персика не транспортабельні.)

Це ні ж чим не зрівняний смак :) Сама собі заздрю. Колись десь у затишку і я собі посаджу.
xpywuk: (ромашка)
...на смак і фактуру, як груші лимонки консервовані.
Але домашні лимонки смачніші, бо в сироп кладеться лимон, кориця і гвоздика.

Надіюся, колись скуштувати справжню гуаяву.
xpywuk: (ромашка)
Сьогодні я купувала солодощі-сухофрукти.
Від осені долаю в собі любов до випічки та цукерок і відновлюю добру звичку задовільняти потяг до солодкого фініками-родзинками тощо.
Для цього треба перемогти лінь і поїхати на базар - купити смаколиків. Собі, Тарасові на роботу для полуднання, сусідським дітям на гостинець. Але коли вже долати лінь і цукеркозалежність, як не в піст.

Отож, купила я традиційний набір: 2 різновиди родзинок (кисліші й солодші), зацукрований імбир, фініки, інжир (інжир нині не такий смачний, як восени), сушені ананаси (ура! їх знову завезли), сушені банани, мигдаль, гірська курага... Всього потрошки, по жменьці - і вже майже 3 кг набралося... Треба закруглятися, бо і кошти закінчуються, і то все нести в руцях.
І тут продавець - такий східний хлопчина - каже: "А візьміть ще ці фініки, не пожалкуєте, свіжі, сьогодні привезли"... І показує на коробку. Я йому: "Не люблю коробкові фініки..." Він: "А вони різні бувають, ви попробуйте. Це - свіжі!"
...До мене тільки під час куштування дійшло, що "свіжі" - це не тому, що їх "сьогодні привезли", а тому, що вони не сушені, а просто трохи прив’ялені... свіжі...

Люди! Це така смакота!
Це - неймовірна смакота.
Просто не уявляю, як після цього їсти звичайні сушені фініки.

Борюся зі спокусою з’їсти всю коробку за вечір. Врешті решт, треба й чоловікові щось лишити. 

папая

Mar. 30th, 2013 11:41 am
xpywuk: (ромашка)
Надіюся колись таки побувати в теплих краях, хоча б для того, щоб накуштуватися різних езотичних плодів.

Поки ж задовільняю свою цікавість тим, що буває на базарі та в супермаркетах.
І папая поки не мій фрукт. Мені вона не засмакувала цукрованою. А концервована - взагалі ніяка. Як варений і залитий солодки сиропом гарбуз. Мамині кабачки з аличею - на порядок смачніші.
Тобто, якби до цієї папаї, в процесі готуваннядодали лимону з цедрою, та ще трохи прянощів... було б нічогенько. А так - гарбуз гарбузом... ще й з цукром.
xpywuk: (Default)
Скуштувала ягоди дюшенеї.
В усіх описах зазначається, що ягоди в неї  позбавлені смаку. Вони неїстівні, тобто не отруйні, але й кулінарної цінності не мають.
Покупне насіння дюшенеї виявилося несхожим, а рослина мене все одно приваблювала - не вибагливістю і щільністю.
Тому побачивши її на клумбі біля однієї кав’ярні-цукерні, я взяла і зірвала кілька ягід.
Принесла додому, обтрусила дорогоцінне насіння... А самі ягоди помила і поклала до рота.
По-перше, ягоди солодкі. Тобто зовсім солодкі - без кислинки. По-друге, мають пряну нотку.
Так, не суниця, тобто зовсім не суниця - немає ні суничного запаху, ні смаку, але цілком їстівні.
А якщо зважити, що дюшенея родить все літо... хороша рослинка.
Єдине, що квіти були дрібнуваті - за описом вони мали бути хоч у двічі більші. Але можливо, тій дюшенеї на клумбі просто бракувало світла.
xpywuk: (Default)
Достигли ягоди вже на другому кущі. Теоретично - це інший сорт. Смак такий самий - ніякий. Червона однозначно смачніше. Якось так прикро... Я чекала більшого. 
Я її по суті - для Тараса саджала. Але Тарас поки не наважився скуштувати.
xpywuk: (Default)
Підзакупилася сухофруктами на ближчі два тижні. Ніби всього взяла потрохи - грам по 200-300, а в результаті вийшла добра торба: шоколадні та медові фініки, в’ялений інжир, сушені банани... І це я не брала майже зовсім горіхів (поки свої волоські свіжі). Не брала ніяких цукатів і солодощів. І навіть родзинок - роздинки купувала минулого тижня.
З ноовго, що змогла покуштувати вперше - імбирні цукати. Дуууже специфічні ласощі. Їх радять вагітним від "вранішньої недуги" та інших вибриків токсикозу і тим, кого захитує в транспорті. Яскраве очуднення світу:) Мені засмакувало:)

Завезли зізіфус - 25 грн за кг. Минулого тижня ще не було. У Вінниці я його раніше не бачила. Ми багато років тому купували його з мамою в Києві - зізіфус радять їсти гіпертонікам. Він був несмачний - як вата й ефекту недавав. Тому мама більше не купувала. Як нині я знаю, лікувальним є не всякий зізіфус, а лише дрібненькі плоди дички, та й то не всякої, а такої, що виросла на бідній гірській чи піщаній землі. Сортовий зізіфус - просто солодощі. 
Приємним сюрпризом для мене стало те, що привезли не сушений зізіфус, а свіжий. Ще й судячи з усього різних сортів у одному ящику. (А от продавцям то добрий такий "подарунок" - свіжий фрукт, навіть не соковитий швидко попсується.) Але й свіжий зізіфус - це не слива чи яблуко, а ніжна цукрова вата зі смаком сушених яблук... А ще це дуже легкі плоди - мій кульок із 200 г, як півкіла фініків. Кажуть, що завдяки такій фактурі їх добре додавати в бісквіти. 
(За два роки мої зізіфуси теж мають почати родити. Глибоко в душі надіялася, що буде й дикий зізіфус і я зможу посіяти собі дичку... На жаль. Насіння від сортового на посів не годиться. )
xpywuk: (Default)
Цього року вперше покуштувала дикі персики.
Дивно, але раніше вони мені не траплялися - на базарі здебільшого турецькі, кримські, молдавські, інколи люди виносили й місцеві, надлишки свого врожаю. А цього року, на початку вересня, вибралися ми з Тарасом по закупи і бачу, якась жіночка продає кілька відер дрібних диких персиків. Я не встояла перед цікавістю.
Що вам сказати? Ну, по-перше, смакота. По-друге, смак зовсім не такий, як у сортових персиків. Уявіть, що з персика вичавили половину соку, але інтенсивність смаку збільшили в тричі + невеличка гірчинка і аромат повидла. По-третє, менше соку, багато пектину, ідеально відстає дрібна кісточка і маленькі акуратні половинки надаються і для сушіння, і для цукатів і на повидло. Коротше, я приємно вражена.
Кісточки посію. Хоча мати в саду хороший крупноплідний сорт - добре, але і для дички місце знайдеться, бо вони, як виявилося, того варті.

(А от інжирний персик мене розчарував - дуже солодко та й усе).

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 07:53 am
Powered by Dreamwidth Studios