xpywuk: (ромашка)
Купила 4 сансевієрії, велику пласку риночку, керамзит і шунгіт. І ще якісь білі камінці, жменька, дісталися, як подарунок в пакеті землі для кактусів.
Роблю зелено-кам'яну композицію.
Дуже воно так терапевтично діє сидіти й викладати мозаїку - біле, чорне, червонясте. І зелене, що стримить стрілою вгору.

Треба буде завтра ще якийсь сукулент придбати. І більше веселого каміння. І ще одну зробити, бо щучі хвости ще лишилися.

Псалми... Слухаю псалми і збираю каміння розбитої душі.
http://www.ex.ua/17973099
xpywuk: (ромашка)
Тяжкі взаємини Тараса і зелених друзів. Зокрема, він щороку когось підморожує.
Шість годин при -3.
Розмарин живий і не ушкоджений.
Кімнатна троянда - та, що здорова, навіть не відчула, а ослаблена від кліщика - скинула листя і відростає.
Кана в горщику - листя згнило, але точки росту не постраждали.
Хлорофітум - листя змерзло, але від кореня відходить.
Ієфейон - прихворів.
Штернбергія - вирішила завершувати вегетацію.

І навіть цибулинки кислички та гладіолусів - живі. Питання, чи цвістимуть.
xpywuk: (ромашка)
Забрала сьогодні свого "чортика" - кущ елеутерококу.
Я його ще торік замовлялала в О.О. (колекціонера з Вінниці, а дача в нього чи в Лисогорі чи в Зарванцях). Але торік мій телефон помер, а робочий-садівничий записник, я загубила. Лишилася без елеутерококу.
Цьогоріч ми відновили контакти - й ось маю.
Завтра посаджу десь у затінку - треба таке місце знайти, щоб під огорожею, щоб там рідко ходили.
Взяла в нього ж таки ще дві троянди-флорібунди - червону та білу (в розмові дізналася сорт білої ґрунтопокривної, яку купила ще торік... натомість ті, що взяла... не записала - вже забула). Червона - то Европеана. А біла? Ех...

Два барбариси - отавський і тунберга. Без сорту. Заживцьовано в місцевих парках.
Тую - кулеподібну, брунатна осіння хвоя. Два ґрунтопокривних ялівці. Кипарисовник. Сорти треба ідентифікувати за виглядом самому.
Все - по 10 грн. Вслухайтеся в цю ціну :)
В подарунок отримала якийсь кущовий полин (але не Боже дерево).

В Ірини забрала замовлений раніше декоративний строкатолистий гірчак Polygonum virginianum "Палітра художника". Всього лиш за 5 грн! Це більш ніж символічна ціна, якщо зважити, що риночка коштує 1, 25 грн...
Дай, Боже, здоров’я тим, хто ось так трудиться - замовляє, вирощує для себе, а потім не лінується, живцює і ділиться...

В суботу заберу ще дві гортензії. І віддам свій гостинчик.
Думаю, що на цьому сезен покупок зелених друзів можна закривати...
xpywuk: (ромашка)
Вчора ми влаштували собі маленьку пригоду - пішли гуляти з собакою просто перед сном.
Не перед вечерею, а перед сном. Ну що ж тут такого?..

Зазвичай після смерку ми гуляємо лише дорогою, вулицею...
А тут - тепла і світла ніч. І дійшовши до кладовища лісу, ми повернули на стежку...

Темрява геть не темна, м’яка, сріблясто-блакитна, як листочки "овечих вушок".
Тихо. І тільки листя шарудить під ногами.
Туман на обрії - робить краєвид намальованими акварелями, не реальними...
І тільки запахи - справжні! Й дуже смачні!
Дихаєш - і п’янієш. Від щастя. Від повноти. Від  багатобарвності цього повітря - коли нема кольорів, барв запахів стають ще відчутніші... конценрована осінь, пити непоспіхом...

Через поле, через старий сад... трохи селом.

Традиційна півторагодинна прогулянка вихідного дня. В будень і вночі.

Спалося нам добре:)
xpywuk: (ромашка)
Якщо торік і відкрила для себе гіацинти, іридодіктіуми, мускарі й хіанодокси, то цього року впрешше посаджу:
проліски (сцилу сибірську - синю і білу);
гіацинтики (гіацинтоїд іспанський - рожевий і голубий);
рябчики (великий, шаховий).

І сезон ще не завершено:) надіюся на цікаві знахідки, які заохочуватимуть ще палкіше чекати на весну.
xpywuk: (ромашка)
Дощ.
Дзвінкий і теплий. І стіною.

І всі сплять.

(І пішов якраз тоді, коли я полила вазонки, ага. Два відра води, між іншим. І вивісила прання сушитися... )

Але який він веселий і бешкетний, цей дощ! Такі дощі більше пасують до травня, ніж до вересня.

сонце

Sep. 16th, 2013 11:22 am
xpywuk: (ромашка)
Дощ перестав ще вночі (звідки я знаю - так киці ж виходили).
А тепер за вікном СОНЕЧКО!

Я навіть не можу повірити своєму щастю!

Здавалося, всього лиш кілька дощових днів. Від суботнього пообіддя.  І то ж не холодно було, просто дощ.
А скучили за сонцем, ніби цілий місяць дощило.
xpywuk: (ромашка)
Давно я не показувала собачих хвосто-хвастографій.
Ну якось шаріюся я.

А ми майже щодня гуляємо.

Сливка - так славна. Доросла, ставна, лагідна і слухняна.
Трохи руда від літнього сонця. І хвіст у реп’яхах - ордени з прогулянки.

Ось "пейзаж із собакою" - Сливка виконала команду "сядь!" і вимагає мурксиків (виконувати команду за смаколики притаманно лише дітям - дорослий пес просить, щоб його пожалували за послух).

дві хвостографії )

А це моя страшна помста за те, що дехто, наступив мені своєю ведмежою лапиською на ногу. За це я "розстелила ведмежу шкуру" і всілася зверху:)
Зверніть увагу, тут добре видно щасливу собачу усмішку :)

 
xpywuk: (ромашка)
Достигають яблука.
Коли гуляти полями, у траві рясно від дрібних жабенят.
А дощі пахнуть медом.
І цвітуть соняшники.
Дика алича пахне яскраво, як фарба - червона та жовта. Ось вона, правда - діти саду можуть бути більші, солодші, рясніші, але тільки горді й прості, ті, що виросли на узбіччі доріг, в підліску, по ярах, мають такий неповторний запах життя... І свободи?..

А ще - цвіте м’ята... І чортополох.

Хороше, Боже мій, як же хороше...
 
xpywuk: (ромашка)
Вечір - моя улюблена пора доби. (А "сонце сідає" - улюблений серіал:)
Особливо літній вечір... коли пахне матіола. Я чекаю цієї пори від першого кусючого приморозку й до початку червня - аби мені запахло матіолою. І підсіваю її щодва-три тижні десь скраєчку-вкуточку квітничка, під огорожею, під яблунею біля вікна...

Я загалом дуже люблю запахи - особливо пахощі весни та літа. То нарциси зацвітуть, то мигдаль, то айва, то півонії, то іриси, то шипшина, то ясмин, то чебрець, то гвоздика... Конюшина й фацелія. Липа! То дощик пробіжиться в заростях меліси, то коти:) Ах, як же славно воно все пахне!

Лілії.
Чорнобривці й календула.
Хризантеми.

Але матіола має цвісти все літо!
xpywuk: (ромашка)
Проходила повз сухофрукти і знову купила ті, свіжо-в’ялені, іранські фініки.
Купила аж чотири коробки - одну собі... і на подарунки.
Одна вже пішла - ощасливить діток зі парафіяльної недільної школи. Будуть говорити про неплідне інживоре дерево і про плодии нашого життя, на які чекає Садівник... Як доречно вийшло! Звісно, краще б - наочніше - було купити фіг, але в’ялений інжир вже не смачний - він смачний у вересні, коли свіжий... а сушений інжир - не вгризеш, сумнівні ласощі. Тому - краще смачні дактилі:)

Ще дві подарункові коробки в понеділок Новою Поштою полетять... щастя є:) щастя ділитися радістю.
xpywuk: (ромашка)
Тепло й сонячно від раннього ранку.
Бджоли й джмелі гудуть над квітками.
Метелики!

В квітнику зацвіло дві неідентифіковані квітки :) Сюрприз!

За цвіли іридодиктіуми - синій, голубий і два жовті :) ще два чекаю, коли вигулькнуть.

Крокуси — просто неймовірні! Жовті — цілими букетами! Білі! Бузкові від Любочки!

Сьогодні гуляли з собакою нетрадиційним маршрутом — яром, що відділяє Майдан і Слободу.
Пташки співають, як шалені — закохані!
Червоні сережки на вльхах і жовті на ліщині.
Бачили цілі сузір’я мати-й-мачухи.
Бачили дві несміливі стокротки в траві!
Вербові котики вже геть котища!
Зустріли ящірку — вона прошмигнула між ногами, а потім обренулася і з докором пошипіла на нас: чого це ви тут швеньдяєте?
xpywuk: (ромашка)
Дощ перейшов і надворі стало дуже холодно. Буде приморозок, аби не мороз...

Живучи в селі, за ці ось чотири роки я поволі навчилася любити погоду. Не "хорошу погоду", а всяку - саме ту, яка випадає на "день насущний".
Біля землі, "де асфальту нема", якось більше залежиш від її примх... і при цьому гостріше відчуваєш і переживаєш "реальність" цих щоденних декорацій.
Погода - охоплює і пронизує все. Побут - до дрібниць. І все ж не тому... Щоденність "того, що за вікном" стає і візуальна, і тактильна... вона звучить і пахне. Від неї не сховатися. Не відімкнутися. І тому чи дощ, чи сніг, чи сонце, чи вітер, чи гроза та буря, чи густий туман - все це охоплює і пронизує тіло і душу.
Боротися - як?
Нарікати - кому?
Жити, буркочучи і сердячись кожного разу, як Небесна Канцелярія не догодила - важко. Бо коли ж його жити - коли взимку холодно, влітку жарко, а решту часу - мрячно...
І ось вчишся приймати всяку погоду... А потім одного дня прокидаєшся і розумієш, що "знову цей сірий дощ" вже не дратує. Внутрішній камертон спіймав його звучання, налаштувався... і ти просто живеш у "тут і тепер".
А потім приходить радість. Така щира, чиста, як у дитинстві. Все вперше! Нічого не буває "знову". І саме ця злива, чи мжичка, чи паморозь - така щемливо неповторна, як вдих-видих, удар серця, усміх і зустріч...

І гостра і глибинна співзвучність таненню снігу, набубнявілим брунькам, первоцвітам... зав’язі вишень, стиглим суницям, скошеному сіну... і аж до падолисту і завірюхи. Рай не втрачено. Рай - лишився. Це ми загублені - загублені в собі. В примхах і вподобаннях. (А на Переландрі так просто "радіти благу, яке тепер"... бо шукати повернення, до "блага, яке було щойно" - це втратити теперішнє. "Стежки нема - стежка народжується під твоїми ногами".)

Весна!

Apr. 1st, 2013 08:04 pm
xpywuk: (ромашка)
Зацвіли! Крокуси в садку! І не один, а десь вже з десяток.

Сьогодні було тепло і сонячно. Я була вже без шапки, в новій весняній куртці... і в галошах, звісно :) Поїхала обіднім автобусом по закупи, вертаюся — а майже весь сніг у садку зійшов. І крокуси цвітуть! Це щось дововижне!
Казка! Метаморфоза, що сталася майже на очах — схожа на диво.
Якщо завтра не замете, то будуть фотодокази.

А загалом, в нас, як і скрізь мокро. Частина вулись перетворилася на річки. Всі, хто живе у низинці, мають затоплені городи й погреби. Ставки — переповнені. Ярки і луки — затоплені.
Ніби нічого надекстремального... Аби влітку теж були дощі. Бо може після такої багатої зими бути посушливе літо.
Дороги пішли за зимою - і асфальт, і бруківка, і свідопідсипана ґрунтівка... ніщо не встояло.
Поламані кущі — в місті, і в садах. Малина і смородина будуть цьогоріч дорогі.
xpywuk: (ромашка)
Торік восени [livejournal.com profile] marimarfa мені подарувала упаковку крокусів - це саме по собі вже приємно :) а до того ж, ще й того сорту, що в нас я у продажу не бачила. Хіба коли навесні продають голандські вигонкові горщико-букети.
В упаковці було біля двох десятків цибулино-бульб. Три з них я занесла сусідці-квітникарці. Три лишила для вигонки. Решту - висадила бордюрчиком вздовж стежки.
Потім так склалося, що горщик із цими крокусамми я подарувала - Юлі Березенко. І хоча подарунок цей видавався мені вже не доречним - весна йшла швидко, вже ось-ось малися цвісти первоцвіти в садку, а все ж взяла в Київ і подарувала. Крокуси зацвіли якраз тоді, як зима надумала повернутися. Тішиться ними і Юля, і мала Настуня :)
Вірю, що цю естафету радості вони передадуть далі.
xpywuk: (ромашка)
Ще трохи фотодоказів весни - з саду.
Під вікном уже розтав сніг - і...
перші хоробрі тюльпани )

канни

Feb. 4th, 2013 01:31 pm
xpywuk: (ангел на долоні)
Мають справді неймовірне насіння! Чорні перли!
Я б носила таке намисто.
Питання лише в тому, як у ньому зробити дірку?
xpywuk: (ангел на долоні)
Конспірація :)
Хто спить на стосі паперу? Біла кицюня.
Чому мурчить чорний плед? Бо на ньому спить Чорна кицюня. (І взагалі, це не плед... плед он лежить...)

На вас нагарчав сірокаптатий плед? - Значить на \ під ним спить киця Нявочка. І нема чого тут шастат туди-сюди, людино добра, вляжешся ти чи ні?  

Загадки
Що таке “сніговий замет, який рухається зі швидкістю “ой пустіть до хати скоріше”? Це Біла кицюня.

Що то за ведмідь, що купається в снігах, а не спить у барлозі? Це наша Слива-щаслива.

Хто йде на двір чорним, а вертається білим? Всякий навіжений вар’ят, що в таку заметіль наважився вийти з теплої хати:)
xpywuk: (Default)
В нашому селі поля не пустують. Є фірма, що вирощує тут лікарські й олійні культури (для України та Європи; для Європи - органік, для української переробки - з добривами і гірбецидами... але я не про це).
Це дарує нам неймовірно яскраві краєвиди.
Позаторік за сільським пасовищем було синє поле льону. Господи, яка ж то краса, коли блакить доходить до обрію - і там переходить в небо!

Торік за руїнами ферми було поле календули. Оооо! Жовтогаряче запашне море!

Цього року за садком поле гірчиці.
Нині вона цвіте.
Якщо іти садком надвечір, коли сонце виразно хилиться на захід, стежкою, що паралельна сільській вулиці... раптом в просвітках між деревами з’являються латки золотого поля.
Не жовте, а сонячно-сяюче, аж сліпуче... На повороті поле постає перед очима в усій своїй широкості. Далеко-далеко на обрії чорніє ліс. Ще чорніший від контрасту.
Але поле - воно світить якимось власним дивовижним світлом аж до самого смерку... І я навіть не знаю, коли важче відвести погляд - коли над полем ясне голубе небо, чи коли від лісу суне чорно-фіолетова хмара...

І жоден фотоапарат не може схопити цього золотого сяйва. На знимку - попри ігри з фільтрами і програмами обробки - просто жовте поле гірчиці. А насправді - це щілина між світами, у яку провалився шмат райського килиму, живого і запашного, і його внутрішня райськість все ще не згасла. І світить, просвічує, вабить і будить... як яблуня з нарнійського яблука, що шуміла й хилилася не від англійських, а від нарнійських вітрів...

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 10:35 am
Powered by Dreamwidth Studios