xpywuk: (ромашка)
За вікном від ранку сніговиця.
Білий сніг і білий світ.
Падає, сипе, лягає, вкриває... забілює світ.

Скорбота - не чорна. Чорною є земля, матір, основа, початок. Чорний - колір надії та праці. Скорбота - біла. Витерто всі барви. Притлумлене сонячне світло. Тихо. Тиша, біла тиша. Хвилинка мовчання.
Скорбота буває й червоною - коли кров волає до неба про помсту. Про суд. Вогонь ревності й туги за справедливістю.
Біле - тло для червоного.

Сніг.
Символічний шанс на чисту сторінку.

Ще трохи зимового перепочинку, перш ніж копати, саджати, сіяти.

Але сніг зійде - розстане і відкриє все сміття, яке не прибрали за осені, яке накидали за зиму. Ніхто не сховається від правди, ніхто не втече від праці.

...я відчувала цей сніг.
А прогноз погоди казав, що ні-ні, стабільна тепла погода на цілий тиждень, ну можливо, дощ...

За вінном від ранку сніговиця. А прогноз погоди в І-ті досі показує +3 і дощ.

Притча з прозорою мораллю - життя завжди більше, глибше, несподіваніше і складніше, ніж про нього пишуть. Життя - правдивіше. І тільки через досвід проживання його можливо пізнати, а не через читанян новин і прогнозів, тим паче, що не всі прогнози здійснюються:)
xpywuk: (ромашка)
Не знаю, як щодо інших сфер життя, а щодо саду - це працює. Не все одразу, але потрохи з’являється.
Головне - захотіти щось конкретне... а якщо для нього вже й місце підібране (тобто мрія візуалізована), то ще більша вірогідність успіху.

Торік я мріяла про купу речей, які видавалися мені не досяжними:
... )
І не можна сказати, що я за цим усим аж так шалено полювала. Щось купила на базарі, часом геть випадково, щось - у сусідів, що мають приватне господарство, щось на садівничих форумах знайшла... Щось просто отримала в подарунок.

Забула сказати, я ділюся всім, що в мене є :) Мірою того, як з’являється можливість розділити, чи вкорінити - дарую. Просто тому, що краси має бути багато:)
xpywuk: (Default)
З дизайном саду в мене поки не склалося, але щось потроху в голові відкладається.

Сьогодні вичитала просту думку, але слід її занотувати, щоб не забути, бо вона надто проста й очевидна:
При створенні релаксаційних куточків не варто забувати про влив кольору.
Read more... )
xpywuk: (Default)
Развстороків мені сяйнула ДУМКА, і спішу її занотувати, поки осяяня не минуло.
Ми не можемо казати "я люблю осінь" (весну, літо, зиму) чи "я не люблю осінь".
Кожна осінь - різна. Рання-пізня, довга, тепла-холодна, дощова-сонячна. Так само, які літо чи весна. Можливо, нам подобається якесь природнє явище, що притаманне саме цій порі року чи здебільшого цій порі року - цвітіння пролісків або хризантем, травнева гроза, довгі червневі дні, вересневі тумани і перша паморозь. Можливо, нам подобається якась сезонна робота - наприклад, викачування меду. Чи якийсь сезонний продукт - лісова ожина чи яблука-антонівки. Або свято - Різдво, Великдень, Трійця, Спасівка, Покрова.
А можливо, нам не подобається (колись давно не подобалося) прощатися з канікулами і йти до школи.
А можливо, тоді померла наша бабуся.
Або зрадила кохана людина.
Або безкінечна застуда ходила колами. 
Тоді варто сказати: "Я мені болить пам’ять про оснь **** року..." Минуле часто болить.
Але не мможна красти в себе майбутнє - ця осінь (весна, літо, зима) інакша. Неповторна. Її ще нема - вона чиста сторінка.
Можливо, вона повна подарунків.
Можливо, нового болю.
Це життя.
А сказати собі "я люблю саме осінь" - це вкрасти в себе весну-літо-зиму. А сказати собі "я не люблю осінь" - це вкрасти її в себе.
xpywuk: (Default)
Так цікаво бігати щодня в садок, щоб подивитися, чи не розпукнулася ще одна брунька, чи не зазеленіли листочки, чи будуть квіточки, чи є вже зав’язь... Радіти, коли приймається посаджене.
Це навіть коли й не зцілює, все одно пітримує певну вітальність - маленька щоденна радість, очікування, сподівання, надія.
Так само тішать рослинки в горщиках, особливо посіяні, пророслі з насінинки... Ось уже скоро суниця піде на грядку - а були ж такі крихітки...

Гарденотерапия (чи по-нашому, садотерапія) діє інакше, ніж петтерапія. Теж потужно, але геть інакше. 
Тут "цілюща дія" створюється поєднанням трудотерапії (власне фізична праця на свіжому повітрі), арттерапії (при плануванні як саду, так і маленького квітника, доводиться залучати уяву, просторове мислення і "малювати), кольоротерапії (зелене + різні барви), аромотерпії (запахи землі, дощу, а потім трав і квітів, врешті плодів)... + медитативність, спокій від спілкування з природою і радість творчого перетворення світу...  і власне ось цей момент "щоденного очікування", що притаманний лише цьому виду психотерапії
.
Дивно, що садотерапія в нас не є поширеною. Ті, хто мають землю - пахають до перевтоми і не отримують жодного кайфу. А ті, кому така релаксація необхідна (люди розумової праці, мешканці міст, щасливці з "синдромом хронічної втоми", депресотики, діти з відаставанням у розвитку, люди "травмою", девіацією  - рідко до неї вдаються.) 

Є таке китайське? дзеннбуддиське? японське? прислів’я: хто щодня хоч кілька хвилин медитує на розквітлу квіку - ніколи не зазнає відчаю.
xpywuk: (Default)
Намагаюся скласти садівничий вішліст - плодові культури, декоративні, пряні.
Вишукую тут всяке - нетрадиціне, забуте, нове.
Так цікаво :)
Насправді, в нас є можливість вживати значно більше фруктів і ягід, і мені важко зрозуміти, що стримує цей процес.
Нестача посадковго матеріалу?
Неосвіченість? Консерватизм?
Ось старша жінка, в якої я купувала другий кущ магонії (вони з чоловіком розводять малину, ожину і декоративні кущі на продаж), питає: "А ви її на ягоди садите? А як її їсти - вона ж гірка... Ми в інтернеті прочитали, що їстівна, попробували - як полин." Виявляється, що вони не знали (не прочитали) й не було в кого спитати просту річ - магонію, як і калину, збирають у листопаді, після хороших приморозків, а той морозу.
Ось вишукала нову для себе культуру - прінсепія (колюча вишня). Невибаглива, дуже декоративна, компактний кущ, не хворіє, плоди за смаком подібні до сливових, достигають у серпні-вересні, до лікувальних властивостей - знімає похмілля. Думаю, о новинка... Та ні, в культурі з кін. 19 ст..
Так само ірга - я думала, що то новинка, а вона в культурі в Європі та Росії з 16 ст.(!!!), а новий виток окультурення припадає на 19 ст. - на основі канадського виду. Десятки сортів. Не хворіє. Невибаглива. Ягоди й корисні, і мають велику палітру використання... Промислово вирощується в Словаччині та Прибалтиці - в нас "рідкісна культура".
Так само забута мушмула. А це не лише цікава плодова культура, але й цінна підщепа для груш і яблунь (сумісна ще з айвою та глодом).
Розумію, коли це просунення південної культури на північ - тут йде селекційна робота, тут і ризик, і роботи більше (азиміна, зізіфус, хурма)... Але ж є купа невибагливх морозостійких рослин, які стали екзотикою лише через "забутість", непоінформованість населення і відсутність якісного сортового матеріалу.
Хеномелес - є вже біля 10 українських сортів - у продажу тільки видові сіянці. Барбарис - є десертні крупноплідні безкісточкові сорти, але в продажу тільки видовий або декоративний. І це в країні, де половина населення гіпертоніки. Та в нас глід, барбарис, аронія мають рости повсюди, як і калина. І про калину - вже є купа сортів, з негіркими ягодами, з різним кольором ягід, різного часу достигання і різного розміру кущів... а де їх купити.
Обліпіха - колись росла в кожному дворі, нині неможливо знайти. Хоча в Інтернеті - перелік на сотню сортів (крупна, дрібніша, кругла, яйцкподібна, грушоподібна, солодка, кисліша, з ніжкою, безніжки, червона, жовта, оранжева, в крапочку, колюча й неколюча, висока й низькоросла... очі розбігаються).
Мені то важко зрозуміти, чому в нас так мало всього продається. І чому така низька яксть посадкового матеріалу. Чому купуючи навіть за грубі гроші саджанець не можна бути певним, що теба не дурять. А право замовляти посадковий матеріал за кордоном мають лише гуртові фірми.
Або ось з’явилася нова культура - годжі. Тібетська родичка нашої дерези. 20 грн. за 2 ягідки. Продаж лише в Інтернеті. Ага, дуже скоро ця культура в нас пошириться.
Ми ж раніше були країною садків... ми ж не боялися експерементувати. Ми садили все і побільше. І хвалилися, і мінялися, і ділилися з сусідом. мій дідо лишив по собі великий яблуневий сад і неймовірно смачні груші, все щепив сам.
Ага, і яблука теж легше купити польські чи турецькі ніж українські.
xpywuk: (Default)
Щоб усе посадити, що я хочу, слід дуже продумано оптимізувати простір, вивести бур’яни... І набратися терпіння, щоб не купувати зайвого, розібрати непотрібний дерев’яний сарай і дровітню (там поміститься каштан, магнолія, розарій і ще якісь кущі), поміняти огорожу і знову набратися терпіння. Все поволі можна знайти. Або замовити — були б кошти. 

Ось цього року зовсім випадково купила жовтоплідну калину, відшукала лаврушку за 20 грн., акігумі за 30.

І знову ж таки випадково — посадила 3 кущі золотистої смородини (тепер маю 5 однакових), хоча й не планувала цього. Але двакущі золотистої смородини, вони дешеві, мені поклали замість йошти й ще одного гібриду, бо вони були в одну ціну. Отже, роки за 3-4 їх доведеться комусь подарувати, або пустити під живопліт, бо стільки однакових кущів нам не треба. Так само роки за 3 доведеться попрощатися зі стіною шипшини на сході, що нам дісталася. Достатньо 2-3 кущів на родину, а на ту огорожу в мене інші плани, але поки хай росте.

Можливо комусь мій пошук нетрадиційних культур і видається бздурою (навіть Тарас ставиться до цього іронічно й консервативно — малина-смородина-порічка-слива-груша-яблуня-чорноплідка-і-досить... ну ще аґрус і абрикосу. Це дається взнаки дитяча алергія. Коли майже нічого не можна, боїшся новинок.) А мені хочеться багато й різного. І щоб родило — від кінця травня, як жимолость, і до морозів, як шефердія та магонія, й доходило вже в хаті взимку (хеномелес, хурма, мушмула). Навіть мама вже підсіла ан екзотику, хоча й не так фанатично як я. 
Ось і вишукую їстівні декоративні культури — як прінсепія, магонія, черемха, барбарис. Нові гібриди — персико-сливи, сливо-абрикоси, сливо-вишні, та всякі малино-ожинні гібриди. Акліматизовані субтропічні культури (гранат, хурма, азиміна). Азійські акліматизовані культури: гумі й інші лохи, зізіфус, годжі, наші, китайська та російська сливи, актинідія,

Американці — шефердія, ірга, бузина, гордовина, кленолист, бессея (вони не такі вже й новинки по суті). Віргінська хурма (видова віргінка й сортовий Мідер), азиміна, магонія, садова лохина, логанбері й більшість малинно-ожинних гібридів, і взагалі сортів садової ожини — теж американці або канадійці. Їнжирні персики — китайці чи гамериканці.

Ну але ж колись українці жили без помідорів, перцю, гарбузів, квасолі й кукурудзи :)

А ще років з 20 — і всі садові новинки стануть звичними, обростуть автентичними назвами. Називають же годжі (вже!) китайською дерезою або китайським барбарисом, а гумі — ягідкою та маслинкою. Фізаліс став ліхтарником і китайським (осіннім) літариком. Віргінська хурма (назва виду) стала віргінкою. Зізіфус-унабі-ююба — китайськи фініком. Хеномелес — японською айвою... А назви, що мають закінчення, подібні до автентично українських, що добре відміняються, певно такими й лишаться (актинідія, азиміна, бессея, шефердія). Ще коли я була мала аронію називали чорноплодкою, а слово “аронія” майже не звучало, нині ж “аронія” впевнено витісняє “чорноплодку” й “чорноплідну горобину”. Цікаво, що буде з кумберлендом — що переможе: назва сорту чи назва виду (чорна малина)? І всякими малиновими гібридами типу логанбері, тайбері, бойбері. І з пасльоновими сарахою та санбері. А нові сливові гібриди теж обростуть назвами (своїми чи запозиченими, як плумкот чудово відміняється — Тарас жартує, що це чудова котяча назва, її конче треба запозичити й обігрувати в рекламі). Називають же у нас всі смородино-аґрусові гібриди йоштою (відкинувши кінцеве “беррі”, хоча їх багато нині, не лише німецька йошта; росіяни вигадали, до речі, своє нове слово “смокриж”) - і всім зрозуміло, що то за ягода.



Отак почала з ботаніки. А з’їхала на словотвір.

Доречі про адаптацію — мускарі (це такі первоцвіти) перетворилися на мускариків.

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 10:39 pm
Powered by Dreamwidth Studios