xpywuk: (ромашка)
Ось і Великий Піст почався. Без Масляної... Без Прощеної неділі...
Війна.
На моїй землі.
Господи, Господи, Господи!
Захисти нас!

Це страшний сон... Прокинутися. У Великдень.
xpywuk: (ромашка)
ПСИХОЛОГІЧНА САМОДОПОМОГА НА НАЙБЛИЖЧИЙ ПЕРІОД

1. Вірте, що жах закінчиться. Він завжди закінчується. Найтемніша ніч — перед світанком.
Ви не залежите цілком і повністю від оточуючих подій. В кожного з нас є внутрішня автономія, на яку ми опираємося, як реагувати і що робити. Важливо це визнати. І з цього почнеться більш якісна саморегуляція і в дрібницях, і у важливих діях.

2. Щоб морок не переміг, відслідковуйте, коли залипаєте в стані страху, ступору, апатії. Переключайте себе з соцмереж і відеопереглядів, “думок по колу” простими діями — фізичними, побутовими, прибиранням, готуванням їжі.

3. Робіть прості речі, які утримують стабільність дня - разом снідайте і вечеряйте, розмовляючи. Протягом дня зізвонюйтесь просто, щоб почути голос один одного і запитати “Як Ти?”. Серйозний чи трагічний привід для цього не потрібен. Теплий дотик один до одного - це найважливіше. Це повертає до здорових процесів реальності.

4. Допомога собі. Продумайте 3 варіанти розгортання подій свого життя, як Ви собі їх уявляєте.
Найгірший варіант — в чому він для Вас полягає? Що Ви тоді робите? Як себе будете рятувати? Відповідь на це — з позиції - “справлюсь”.

Найблагополучніший варіант? Як він виглядаєу вашому житті? Які нові сили, резерви і вектори руху Вам це додає? Якби Ви в нього вірили більше, щоб Ви по-новому робили вже зараз?

Середній “вялотекучий” варіант розвитку подій — що це означає саме для Вас? Як Ви будете себе в ньому зберігати? В чому Ви будете себе зміцнювати і рухатися в житті до своїх цілей, навчаючись бути більш гнучкими?

Дайте відповіді собі на ці питання, виходячи зі здорового глузду, інтуїції і внутрішньої мудрості, які неможливо до кінця перекрити тривогою. Запишіть відповідь на листочку на кожне питання. І побачите, що “дим страху” руйнується наявними варіантами.

5. Те, що не можете подолати в собі чи у зовнішніх подіях, осмислити і “вкласти в голову” - віддайте Богу, Життю, Любові, Справедливості — Вищій Добрій Силі, як Ви її називаєте.
Людський розум не може відразу і до кінця збагнути сенс величезних процесів. Це потребує багатьох місяців і років. Намагайтеся не рвати собі серце до кінця. Воно буде потрібне для зцілення любов'ю.

6. Про почуття. Всі почуття — і негативні теж — є природними. Давайте їм “витікати”, проговорюйте, виписуйте в переписках. Вивільняйтесь. Важкий і віддалений наслідок війни — це “замороження почуттів”. Це їх відсутність, яка нас робить замкнутими і не чутливими до почуттів любові і близькості, обміну душевним. Прояв — дитина звертається про неприємною ситуацією, а ми їй - “почекай з цими дрібницями, не до цього” і так дуже часто. Зовнішня криза минає, а відкидання і нехтування — залишаються. Вони ще й від попередніх криз не минули. Ми маємо вчитися і горювати, і оживати, і вірити, і діяти.

7. Бережіть сім'ю і стосунки, не замикаючись один від одного. Зараз саме час менше критикувати, більше цінувати. Окремо для жінок. Тих, які серед багатьох докорів своїм чоловікам, одним з останніх — закидали відсутність чоловічості, “бо ти не на Майдані”. Жінка, яка не вміє цінувати чоловіка за менші досягнення, найімовірніше, не зуміє цього зробити й за більші подвиги. Перестаньте їх обзивати “офісним планктоном”. Так, чоловікам сьогодні бракує віри в себе і впевненості. Як і нам, жінкам здебільшого, - вміння їх поважати і визнавати.
На “Майдани” потрібно благословляти за їх доброю волею, а не виштовхувати. Ми не маємо права розпоряджатися їхнім вибором, бо їх життя і смерть належить не нам, а їм самим і Богу.
Благословляючі на Майдан жінки готові стояти під тюрмами, і виходжувати рани. Любити без ока і без руки, ставати фінансовою опорою, коли прийшла біда. До чого готові ті жінки, для яких неучасть у Майдані є “+1 аргумент” в системі докорів, це окрема тема, яка потребує окремого осмислення.
Якщо Ваш дім не схожий на резиденцію, то подякуйте чоловікові, за те, що він не лише не крав, а й не вбивав. Щоб навчитися успішності будуть нові можливості.

Зараз те, як діє жінка може бути або дуже цілющою силою, або руйнівною зброєю. Вибір за нами.

8. Допомога дітям. Мудро дозуйте те, що розповідаєте дітям про події, опираючись на їх вік, чутливість. Приховувати не треба, бо це не реально. Прямі сцени насильства — відсівайте. Слідкуйте за своїми думками і коментарями. Діти збирають інформацію не лише з прямих розмов з ними, а й з коментарів, “кинутих мимоволі”. Саме вони сіють страх, який залишається надовго. У що віритимуть Ваші діти, залежить від Вас. Майже в усьому. Про сьогоднішні події — теж. Дуже важливі всі ритуали — сніданку, обіду, вечері, домашніх розмов. Спокійного виконання уроків. Майже як завжди. Це зберігає відчуття, що життя навколо не руйнується. Дітям, які тривожаться більше, прямо проговорюйте - “ти в безпеці”. Часто. Обнімайте і цілуйте значно більше, ніж раніше. І хваліть за будь-які дрібниці. Якомога більше теплих дотиків.
Попри все — дозволяйте собі відчувати радість кожного дня, кожен чудовий прояв дитини, кожен шкільний успіх. Це — підтримка живого в житті і самого життя. Радість, вдячність, цінність і молитва — це те, що протистоїть мороку.

9. Якщо Ви на роботі, то працюйте, як це для Вас можливо відповідно до реальних обставин. Бо хтось все таки має залишатися на місцях і бути частиною збереження впорядкованості і спокою.

Завжди є люди, які завдяки кризі можуть змобілізуватися і почати робити в житті те, на що не зважилися б в більш спокійні часи. Вчіться у них. Не їхнім діям, а життєвій позиції, вірі, мисленню, стилю життя.

10. МРІЙТЕ!! “Хто знає, заради ЧОГО, витримає будь яке ЯК”. Щоб побудувати майбутнє власними руками, потрібно знати “ЩО САМЕ Я ХОЧУ”. І це не є питання до держави. Не треба зараз “мучити себе питаннями”, ЯК я це робитиму. Це питання наступного етапу. Мрійте дуже конкретно, так, щоб ви майже відчули мрію “на дотик” - своє здоров'я, енергію, роботу, яку Ви хочете, щасливих і успішних дітей — відповідно до Вашого етапу життя. На стан “не знаю, чого хочу” ми отримуємо “нічого”. БУДЬТЕ ДО СЕБЕ ЩЕДРИМИ У СВОЇХ МРІЯХ І РОЗВИВАЙТЕ ВІДЧУТТЯ ДОСТОЙНОСТІ І УСВІДОМЛЕННЯ ТОГО, ЩО ВИ ГІДНІ ЦЕ ПРИЙНЯТИ.
Щоденна тактика життя є легшою, якщо Ви дійсно знаєте свою стратегію. Сумнів потрібен для уточнення деталей, а не для відмови від життєвого шляху.

Поверніться до себе і близьких обличчям і світ відповість взаємністю.
За нашою вірою нам дається.

З любов'ю до України, психолог Христина Карабин.

Дякую за перепост.
xpywuk: (ромашка)
Екстренна допомога
Нервове тремтіння.
Після екстремальної ситуації з'являється неконтрольована нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію) . Так організм « скидає » напругу. Зупиняти не можна!
Основні ознаки даного стану :
• тремтіння починається раптово - відразу після інциденту або через якийсь час;
• виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих його частин (людина не може утримати в руках дрібні предмети , запалити цигарку тощо ) ;
• реакція триває досить довго (до декількох годин) ;
• потім людина відчуває сильну втому і потребує відпочинку.
Необхідна допомога:
1 . Потрібно посилити тремтіння.
2 . Візьміть потерпілого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд.
3 . Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.
4 . Після завершення реакції необхідно дати потерпілому можливість відпочити. Бажано укласти його спати.
!!!
Не можна :
• обіймати потерпілого або притискати його до себе ;
• вкривати потерпілого чимось теплим ;
• заспокоювати постраждалого, говорити , щоб він узяв себе в руки.
Плач
Коли людина плаче , всередині у неї виділяються речовини, що володіють заспокійливою дією.  Необхідно щоб хтось був поряд, щоб розділити горе.
Основні ознаки даного стану :
• людина вже плаче або готова розридатися;
• тремтять губи ;
• спостерігається відчуття пригніченості ;
• на відміну від істерики , немає ознак збудження.
Допомога у даній ситуації:
1 . Не залишайте постраждалого одного .
2 . Встановіть фізичний контакт з потерпілим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте його по голові). Дайте йому відчути , що ви поруч .
3 . Застосовуйте прийоми «активного слухання» (вони допоможуть потерпілому виплеснути своє горе ) : періодично вимовляєте « ага » , «так» , кивайте головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте і співчуваєте ; повторюйте за потерпілим уривки фраз , в яких він висловлює свої почуття ; говорите про свої почуття і почуттях потерпілого.
4 . Не старайтесь заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися і виговоритися , « виплеснути » з себе горе , страх, образу .
5 . Не ставте питань, не давайте рад. Ваше завдання - вислухати .
Істерика
Істеричний припадок триває кілька хвилин або кілька годин.
Основні ознаки:
• зберігається свідомість;
• надмірне збудження, безліч рухів, театральні пози;
• мова емоційно насичена, швидка;
• крики , ридання.
Допомога у даній ситуації:
1. Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Залишіться з потерпілим наодинці, якщо це не небезпечно для вас.
2 . Несподівано зробить дію, яка може сильно здивувати (можна дати ляпаса, облити водою , з гуркотом упустити предмет, різко крикнути на потерпілого  тощо) .
3 . Говоріть з постраждалим короткими фразами, впевненим тоном («Випий води», « Вмийся», «Сядь»).
4 . Після істерики настає занепад сил. Покладіть постраждалого спати. До прибуття фахівця спостерігайте за його станом.
5 . Не потурайте бажанням потерпілого.
Рухове збудження
Людина просто перестає розуміти , що відбувається навколо неї, вона  не в змозі визначити , де вороги , а де помічники , де небезпека , а де порятунок . Людина втрачає здатність логічно мислити і приймати , рішення , стає схожим на тварину , метається в клітці.
Основними ознаками рухового порушення є:
• різкі рухи , часто безцільні і безглузді дії ;
• ненормально гучна мова або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки , іноді абсолютно безглузді речі);
• часто відсутня реакція на оточуючих ( на зауваження, прохання , накази ) .
Допомога у даній ситуації:
1 . Використовуйте прийом «захоплення» : перебуваючи позаду, просуньте свої руки потерпілому під пахви, притисніть його до себе і злегка перекиньте на себе.
2 . Ізолюйте постраждалого від оточуючих.
3 . Масажуйте «позитивні » точки . Говоріть спокійним голосом про почуття, які він відчуває. ( «Тобі хочеться щось зробити , щоб це припинилося ? Ти хочеш втекти, сховатися від того, що відбувається?")
4 . Не сперечайтеся з потерпілим , не ставте питань, в розмові уникайте фраз з часткою «не » , що відносяться до небажаних дій (наприклад : «Не біжи» , «Не розмахуй руками» , «Не кричи »).
5 . Пам'ятайте , що потерпілий може заподіяти шкоду собі та іншим .
6 . Рухове збудження зазвичай триває недовго і може змінитися нервової тремтінням , плачем , а також агресивною поведінкою.
Агресія
Основними ознаками агресії є:
• роздратування, невдоволення, гнів (з будь-якого, навіть незначного приводу);
• нанесення оточуючим ударів руками або будь-якими предметами;
• словесна образа, лайка;
• м'язова напруга;
• підвищення кров'яного тиску.
Допомога у даній ситуації:
1. Зведіть до мінімуму кількість оточуючих.
2. Дайте постраждалому можливість «випустити пар» (наприклад, виговоритися або «побити» подушку ) .
3. Доручіть йому роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням.
4. Демонструйте доброзичливість . Навіть якщо ви не згодні з постраждалим , не звинувачуйте його самого, а висловлюйтеся з приводу його дій. Інакше агресивна поведінка буде направлено на вас. Не можна казати: « Що ж ти за людина! » Слід сказати: «Ти жахливо злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід з цієї ситуації ».
5 . Намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями чи діями.
6 . Агресія може бути погашена страхом покарання:
• якщо немає мети отримати вигоду від агресивної поведінки ;
• якщо покарання суворе і ймовірність його здійснення велика.
7 . Якщо не надати допомогу розлюченого людині , це призведе до небезпечних наслідків : через зниження контролю за своїми діями людина буде робити необдумані вчинки , може нанести каліцтва собі та іншим .
Стратегічна допомога учасникам травматичних подій
1 . Допоможіть людині висловити почуття, пов'язані з пережитими подією (якщо вона відмовляється від бесіди, запропонуйте їй описати те, що сталося, свої відчуття в щоденнику або у вигляді розповіді ) .
2 . Покажіть особі, що навіть у зв'язку з найжахливішими подіями можна зробити висновки , корисні для подальшого життя (нехай людина сама поміркує над тим досвідом, який вона придбав в ході життєвих випробувань) .
3 . Дайте особі можливість спілкуватися з людьми , які з нею пережили травматичні події (обмін номерами телефонів учасників події).
4. Не дозволяйте людині грати роль « жертви» , тобто використовувати трагічну подію для отримання вигоди ( «Я не можу нічого робити , адже я пережив такі страшні хвилини»).
Прояви посттравматичного стресового розладу (ПТСР)
(звертатися за допомогою до фахівця)
1 ) надмірне збудження (включаючи вегетативну лабільність , порушення сну, тривогу , нав'язливі спогади , фобічне уникнення ситуацій , що асоціюються з травматичної ),
2) періодичні напади депресивного настрою ( притупленість почуттів , емоційна заціпенілість , відчай , свідомість безвиході ) ;
3 ) риси істеричного реагування (паралічі , сліпота , глухота , напади, нервове тремтіння )
Невротичні та патохарактерологічні ознаки стану ПТСР:
«солдатське серце» (біль за грудиною, серцебиття, уривчастість дихання, підвищена пітливість),
синдром вижившого (хронічне «почуття провини, що залишився в живих» ),
флешбек - синдром (насильно вторгаються у свідомість спогади про «нестерпні» події),
прояви «комбатантной» психопатії ( агресивність і імпульсивна поведінка зі спалахами насильства , зловживання алкоголем і наркотиками, безладність сексуальних зв'язків при замкнутості і підозрілості),
синдром прогресуючої астенії (спостерігається після повернення до нормального життя у вигляді швидкого старіння, падіння ваги, психічної млявості і прагнення до спокою),
посттравматичні рентні стани (нажита інвалідність з усвідомленою вигодою від належних пільг і привілеїв з переходом до пасивної життєвої позиції).
Якщо не пройти психологічну реабілітацію – стан з роками може погіршитись!

Автор: Людмила Гридковець
xpywuk: (ромашка)
Вкрали телефон.
Що ж, щось трапляється вперше в житті.

Певний час буду не на зв'язку. Завтра відновимо номер. Потім займуся контактами.
xpywuk: (ромашка)
Я розказую телефоном мамі, що мені сказав лікар у Центрі хребта.
- ...а ще мені, напевне, доведеться дещо змінити дієту, бо в мене хронічний брак кальцію.
Мама:
- У вас там під Вінницею є хороша бабка - моя "тьотя з роботи" (ідіома на позначення колеги) до неї з дочкою їздили й дуже задоволені.
Я:
- Мам, ми з Тарасом люди релігійні, ми не поїдемо до екстрасенса...
Мама (ображено):
- Вона не екстрасенс. Вона лікар з дипломом! Раніше в якійсь вашій вінницькій лікарні працювала, а тепер у неї своя практика.
Я:
- Ага...
Мама:
- Тьотя ХХХ з малою поїхали, то вона їй дієту поміняла (як ото тобі тоді - це коли я в Києві в Центр доктора Мельник ходила), а ще мала в спортзал ходить, вона подивилася на знімки і сказала, що на ту секцію щоб не ходила, а на іншу ходила... І та почала одужувати.
Я:
- Ага. Натуропат значить та лікарка?
Мама:
- Десь так...
Але мені не дає спокою питання - чому ж "бабка"?:
- Вона вже старенька, ця лікарка?
Мама:
- Та нє, років під сорок.
Я:
???

Так де ж логіка? Невже, всякий лікар, що не працює в лікарні, а має власну практику і використовує деякі нетрадиційні методи, в народній свідомості в тій же категорії, що і ворожка?
xpywuk: (ромашка)
Розумію, що всі мої френди читають фейсбуку, але провсяк випадок.
Зайдіть на сторінку Ольги Богомолець.
Там від неї два прохання за ніч:
1) до журналістів і свідків - збір матеріалів про побиття людей, про знущання і катування; не перепост світлин, а справжній збір матерівалів для ВООЗ;
2) вона підготувала брошуру про обмороження - з особливостями революційної ситуаціі: інфу треба розшарити по соцмережах; роздрукувати, повісити і роздати; можливо, є потреба в перекладі рос.м.
xpywuk: (ромашка)
Деякі мої френди захоплено хвалять декларацію: http://www.kiev-orthodox.org/site/events/5048/

Йолки зелені, до чого ж треба довести людей - і Церкву (бо церква в кожному місті й селі така, як люди) - щоб нагадування про просту порядність, не про християнське покаяння, кликати до якого має Церква, а про звичайну світську порядність, звучало, як "смілива заява".

?!?!?!?!

Я досі не розуміла, як мені пощастило.
Я жила, виявляється, в "світі рожевих поні"! Я досі не знала, як мені пощастило зі священиками! Друзями, колегами, приятелями. Колом спілкування.
Я - виявляється - щаслива людина:)


Миру та злагоди даруй нам, Боже! А також покаяння. І віри. І сміливості. І вдячності - за родину, за друзів, за сусідів, за священиків... 
xpywuk: (молитва за Україну)
В одній козацькій пісні є слова:
"Нам поможе святий Юрій,
Ще й Пречиста Мати
Лихо звоювати!"


Сьогодні пам’ять св. Юрія-Переможця - "зимового Юра".
А я забула привітати сусіда з іменинами (саме того Юрія, що садівник і пасічник), коли він мені потелефонував.
Бо Юрій попросив молитися - вперше! - він зараз на Майдані.
Там чоловіки багатьох моїх подруг...

А Майдан - в облозі. Внутрішні війська, перекритий рух транспорту, не працюють станції метро...

Люди налаштовані стояти рішуче й до кінця.
В Києві - сніг і мороз (і слава Богу, бо в нас тут дощ! а дощ - то було б важче...)

Сьогодні у львівських видавництвах робили "трус" - шукали, чи не робили вони агітаційних антиурядових листівок. Почали з таких відомих, як "Кальварія" і "Старий Лев", а всього у стиску 40 видавницт, редакцій, поліграфічних фірм. Усім готуватися до репресій?

Зник ще один журналіст - серед дня! - кажуть, заарештований. І то не в Києві, а у Львові!

Помилуй нас усіх, Боже...
*******

Вінценосце Юрію,

приборкай молитвами своїми до Бога

потік лютих пристрастей,

і бід, і бунтівної облоги,

і хвороб смертельних,

і підступ демонів, і всі лихі наміри.


Блаженний небесний жителю,

ти увесь чистим світлом потрійним осяяний

як мученик непереможний, як доброчестя воїн,

як переможець, Богом увінчаний,

спаси ж молитвами своїми до Бога і тих, що шанують тебе.


Блаженний, благай повсякчасно Господа за нас,

що тебе оспівуємо як мученика за Христа,

як переможця над катом і гонителя духів лихих,

як охоронця невсипущого і заступника надійного.

xpywuk: (ромашка)
Важко бути не у вирі подій, а вдома.
Важко - молитися і переживати за друзів і справу.
Попереднього разу я була ТАМ. Маю з чим порівняти.

Ми побували на місцевому - Вінницькому - мітингу.
А решту часу сиділи біля моніторів - дивилися пряму трансляцію, читали ФБ, Твітер.
Вперше - за багато років! - дивилися телебачення.

****
Враження від Вінниці. Акцій протесту - майже нема. По суті й нема. Всі, хто міг, поїхали на Київ.
Мітингувальників, які з різних причин вирушити до столиці не змогли,  розділили на кілька точок, призначивши кілька різних відправних точок у різний час через соцмережі.

Була якась дрібна незрозуміла тусня біля Башти - підлітки малювали плакат на підтримку Євроінтеграції. Там роздавали стрічечки із зірочками.
На площі біля будівлі Телерадіокомпанії було зо двісті чоловік.
Там був ЛИШЕ мікрофон, до якого можна підійти й висловитися...
Старі дядьки говорять якісь загальні патріотичні гасла. Марудними чиновницькими калиново-патріотичними голосами.
Студенти закликаю своїх товаришів не йти на пари і їхати в Київ.
Все це перемежовують вигуками "Слава Україні" і дурнуватими кричалками ("Україна понад усе!").
Ні пісень, ні музики.
А головне - нема інфи про те, що робиться в Києві на Майдані. Нема ніякого екрану!
Вже після 18.00 встановили невеликий екран із проектором, але без звуку.
Інтернету на вулиці нема - щоб дізнатися новини треба бігти кудись, де є вейфай, а потім вертатися на мітинг.
Організації нема ніякої. На спроби запропонувати якийсь конструктив, організатори мітингу послали нас "вступати до Руху, а тоді пропонувати" і сказали, що в них "ні на що нема грошей", і взагалі "вони не зобов’язані своїм коштом Майдан робити".
Особливо порадувала фраза "додому йдіть в Інтернеті новини дивитися" - це на пропозицію інформувати присутніх про те, що ж робиться в Києві. Телебачення не було - місцеві журналісти проігнорували мітинг (можливо, за вказівкою місцевої влади).
Ми протусувалися там з 14.30 до 19.00... - як у інформаційній дірці побували.
Порадували: автомобілісти з прапорами - колона автопробігу нараховувала 120 машин.
І чотирилапі протестувальники:)
Зворушив виступ бабусі одного з побитих студентів - із тих, хто потрапив під нічну "зачистку" 30 листопада.


Вдома біля екранів чекав шок: іноземні канали, зокрема, улюблений ВВС, показували лише провокацію - і нічого про справжній Майдан.
Тобто, Європа і світ бачать у нас "безлади і заворушення".
Пишіть і викладайте матеріали, особливо відео на ютуб, з перекладом англійською, іншими європейськими мовами! Показуйте правду!

І ще таке. Друзі, обережно вживайте мілітаристську риторику в своїх постах, репортажах і статтях. Щойно подивилися зворушливий і дуже проМайданський етюд на 1+1... і в кінці ведуча сказала: "Далі буде - наші камери встановлені в усіх гарячих точках Києва". Так ось фраза "гарячі точки" вже на рівні дискурсу провокує негативне ставлення до події.
В нас - мирні мітинги! Ніяких "гарячих точок"!
Будьте уважні, коли говорите (і пишите). Особливо на камеру.


І підсумки дня найкраще висловив Володя Брискін: "Де побачити запис прес-конференції лідерів опозиції і дізнатись план дії? Весь вечір у фокусі самі провокації, а не Справа. Міжнародні телеканали показують саму лише сутичку біля АП на Банковій, а не півмільйонний мирний Майдан. Комусь вдались викривлення інформації."
xpywuk: (молитва за Україну)

Молитва до Святого Архангела Михаїла

Cвятий Архангеле Михаїле, найславетніший князю й полководцю  ангельських  воїнств!
Прийди на допомогу людям, яким загрожують сили темряви.
Прийди, адже люди створені за образом Бога; відкуплені життям, смертю і воскресінням Ісуса Христа, Його Сина; призначені бути храмом Святого Духа.

В тобі, святий Михаїле, Церква має свого Захисника й Покровителя.
Ти ведеш спасенних до небесного щастя.
Проси Бога миру, щоб Він переміг владу сатани – сіяча неспокою і лицемірства, – і не дозволив йому тримати людей в рабстві та шкодити Церкві.

Нехай з твоєю допомогою Жінка, одягнена в сонце, Цариця Ангелів, розчавить голову Антихристу й захистить своїх земних дітей від його підступів.

Перший захиснику слави Всевишнього!
Занеси наші молитви до Бога і проси Його змилосердитись над нами. Зв’яжи сатану й кинь його в пекельну безодню, щоб він більше не обманював народи.

Вчини так, щоб ми все своє земне життя і всю вічність звіщали гасло: «Хто ж як Бог!»
Амінь.


Архангеле Михаїле, покровителю Києва, моли Бога за нас!

(Як же символічно, що коли розігнали Майдан, люди зібралися на Михайлівській площі!)
*****
Поки я тут кашляю вдома, але серцем і молитвою я з вами, друзі!

http://www.parafia.org.ua/biblioteka/molytvy/akafist-do-svyatogo-arxystratyga-myxayila/
http://www.youtube.com/watch?v=lJqQZZe5mDE&list=PL70CD2847D237C5B7&index=1
xpywuk: (молитва за Україну)
....
Нема слів.
Просто нема слів.
xpywuk: (ромашка)
Ось я і домів.
Дякую всім вам, друзі, за слова співчуття. А особливо дякую за ваші молитви. Прошу, моліться за мене, за нас і надалі - в нас попереду ще чимало випробувань і праці, з якими не впоратися без Божої допомоги.
коротко про головне )
xpywuk: (ромашка)
В суспільстві часто підіймається тема дискримінації повних людей. І слава Богу, що підіймається.
Але мало-хто говорить про не менш виразну дискримінацю невисоких і худих.
Якщо ваш зріст більший за 160 см, а розмір одягу - більший за 40-42, а взуття - за 35, вам нас не зрозуміти:)
***
По-перше, якщо я купую щось без чоловіка, продавці мені досі "ти"-кають. Хоча ось щойно до дівчат-жінок, які вищі на зріст, зверталися на "ви". І то не свідома неввічливсть - в усьому іншому продавчиня може бути чемна-привітна, просто спрацьовує підсвідома установка: низенький = маленький.

По-друге, дорослий одяг маленьких розмірів дуже важко знайти. Його просто нема. Або дуже мало. І якщо джинси, водолазку чи навіть светра я можу купити і в підлітковому відділі. То ряд речей з дитячого відділу мені просто вже не пасує.
Якось я чотири роки - ЧОТИРИ РОКИ! - не могла знайти собі нову теплу спідницю. Я систематично обходила базари, магазини, стоки... і нічого. Всі хоч трохи утеплені спідниці нижче колін починалися з 44 розміру. Я вже була готова йти в ательє... але наважилася зайти в секонд. Тепер у мене "на хазяйстві" кілька чудових-різнокольорових спідниць. Хоча я й досі не можу зрозуміти, чому мені не вдалося купити щось подібне на базарі (чи в звичайному магазині).
І коли просиш дати поміряти щось маленького розміру - чомусь завжди запитують: "Вам на дитину?" і починають шукати поглядом якусь мою дитину. Я розумію, що під курткою чи зимовим пуховиком не дуже видно, але якщо я кажу, що ношу S або навіть XS - не треба пропонувати мені М і переконувати мене, що доросла жінка не може носити ХS. Я доросла жінка. І я ношу маленький розмір.
Купівля ж ліфчиків і натільної білизни - то окрема трагедія з елементами фарсу.
Така само  щонайменше героїчний епос чекає на мене кожного разу, коли я йду купувати взуття. Мій чоловік спершу довго не міг зрозуміти, чому я так охайно й бережливо ношу взуття, ремонтую його, доки то можливо, й завжди намагаюся мати запасну пару... а молитися про купівлю нової пари, починаю за тиждень або й два і роблю то так палко, ніби йдеться про спасіння душі чи рятунок із черева кита... хіба то проблема купити за один вечір і один візит до магазину, що хочеш, якщо є гроші? Тепер у клубі тих, хто молиться про насущні чоботи чи босоніжки поповнення:)

Але маленькі люди - теж люди!
І невисокі худі жінки - теж жінки. Не діти, не підлітки, не гобіти, ніяких "ну ви ще виростете, поправитеся" - просто жінки.

І я не маю вислуховувати щоразу "кпини": "Ой а чим тебе мама годувала, що така маленька виросла?" чи "Що, чоловік не вдома не годує?"
Звітую: мама мене годувала смачно і поживно; чоловік у темниці не тримає, голодом не морить. Більш того, я дотримуюся доволі калорійної дієти, що порекомендував мені лікар. Але подібні питання просто не тактовні - вони виразно принижують людську гідність і ні разу не є доброзичливими жартами. Я виросла рівно такого зросту, як моя мама, і ми обидві на цілих 6 см вищі, ніж моя бабуся, яка зазнала двічі голоду (1933 і 1946) й війну. Це наша біологічна норма. 
xpywuk: (ромашка)
Мої садівничі взаємини з тюльпанами є нелегкими. Якесь танго. Драма. Чесне, слово.

Я купую цибулинки.
Я отримую в подарунок цибулинки. від людей з хорошою кармою

Я чесно і чемно закупую ті цибулинки в землю...

...а потім їх їдять миші та хробаки. Що ж, мишам і хробакам теж треба щось їсти.

А цього року через дощове літо всі мої "запаси" підхопили якусь інфекцію і згнили. При чому блискавично. За кілька днів. І та сама інфекція зіпсувала й півники-іриси.

І я щороку клянуся собі: зав’язую! Все, більше - ніяких тюльпанів...
Але як встояти? Як?! ЯК?!!!

Намагатимуся цього року освоїти європейський спосіб вирощування тюльпанів - в спеціальних сітчастих ємностях (вони так і називаються - "кошики для тюльпанів"). І не в квітнику - а окремою клумбою, добре политою біопрепаратом від хробаків і грибків... Але це востаннє :) Ну бо ще раз розбитого серця я не переживу.
xpywuk: (ромашка)
Замість того, щоб піти й записати в нотатник (або у відповідний файл) назву жовтої паркової троянди... я поклала бірку в кишеню робочих джинсів. І попрала.
xpywuk: (ромашка)
Біла сьогодні цілий ранок мурить...
І навіть полащилася трохи.
На неї така "любов-і-ніжність" не схожі... переживаю, чи не захворіла.
Ет.

(Коти муркотять самі до себе, коли хворіють - це їх заспокоює і допомагає терпіти біль. Але ніс холодний-вогкий і їжу вициганювала традиційно - "я ніразу ніколи ще не їла, дайте-дайте шматочок сиру бідній сирітці".) 
xpywuk: (ромашка)
Як відомо, зрілість суспільства багато в чому вимірюється ставленням до дітей, старих, інвалідів і тварин... Як у нас із дітьми, літніми людьми і тими, чиї можливості обмежені через хворобу і каліцтво, пишуть багато.
Я додам свої собачі п’ять копійок. І не про бездомних псів.

В Україні нема культури утримання собак робочих порід. Як показало шестирічне спостереження за життям одного собачого розплідника, українцям нафіг не треба, розумні - направду розумні! з інстинктивно закладеними навиками! - собаки-пастухи, собаки-рятівники, компаньйони...
ррррррррр! )
xpywuk: (ромашка)
Читала я тут днями статті про лілейники, форуми садівничі про них же. Мені треба було вточнити про насінневе розмноження дещо - чи треба лілейникам стратифікація. А ще я плутаю деякі видові лілейники - один в мене є, а два хочу:) Головне - не забути які:)
Ну і за одне про тип квітки, про садівничий дизайн... як читати - то читати. А на десерт - про сорти, селекцію і тенденції.
І знаєте, що я вам скажу? "Просунуті садівники", особливо колекціонери - такі сноби.
Нові сорти - добре. Старі сорти - погано. І не тому, що старі хворють (як у тюльпанів), а просто тому, що "селекція пішла вперед".
Ну так, тепер є лілейники з очком, в  крапочку, з кутасиками по краю пелюстки, з оторочками, махрові, перламутрові, флоресцентні - не квітка, а іграшка. Але чому це має заважати милуватися квітами, що з’явилися 50, 70 чи 100 років тому?
(Чи просто мати в садку рослину за 120 євро пристижніше за корч-за-п’ять-гривень? )

Правда ще в тому, рослини, що в нас часто продають, як "новинки" - у світі вже давно не новинки.
І справді новинок щороку з’являється стільки - що аби бути в "дискурсі", цим треба займатися професійно + добре володіти англійською + купувати рослини безпосередньо в селекціонерів. Крім витрат матеріальних, це ще просто купа часу... (Вчора М.І. мені доводила, що білі лілейники - рідкість і з’явилися недавно. М.І. людина старша, з І-том не дружить, а читає садівничі видання "на папері". І дурять їх там - на раз. І продають, як ексклюзив "тиражовані сорти". Ну і який сенс в таких умовах "ганятися за новинками"?)


І на доказ - покажу світлини одного з найстаріших сортів лілейників "Apricot" (це аж позаминуле століття!)
Але який ніжний! Простий, вишуканий і дуже ніжний.світлини )
xpywuk: (ромашка)
Це капці!
Менше ніж за добу орда колородів майже з’їли мої пепіно та томарілло.

З одного куща пепіно зняла з півсотні смугастих диверсантів!


Боюся, що врожаю цього року мені не бачити - тут аби самі рослини спасти. :(((((((((((

За добу!
Томарілло ж - дерево. А вони йому кору понадгризали. Кілька гілок вже відсохло...

А на пепіно - навпаки, молоді гілки згризли, на яких мали би бути пуп’янки.

Пішла рятувати те, що можна врятувати - мастити рани замазкою, підсипати, поливати стимуляторами... І шукати якусь неотруту від жуків... доведеться ще й мамі дзвонити, питати який біопрепарат вона брала для картоплі та помідорів - отрутою вже бризкати все одно пізно (тим паче, що я ніби за органічне).
Одижва ростутьпоміж пряних рослин - нічого це не спинило колорадів.
Ну і живцювати-вкорінювати, щоб хоч на наступний рік...

Капці! За добу! Вчора в обід ще були чисті славні рослини!
xpywuk: (ромашка)
Я вже скаржилася була, що в менецьогоріч квіти та прянощі влаштували диверсію - і цвітуть невчасно, і пахнуть незвично...
Продовжую скаржитися:)

Начерзі - монарда і флокси.
Якщо монарда двійчаста зацвіла червоним, як і належить, і пахне нормально, "монардно", то монарда дудчаста, яка попередні два роки цвіла бузковими квітами, майже-фіолетовими, цього разу зацвіла світло-бузковими, сіруватого відтінку. І пахне противно - на чай не годиться.
Натомість флокси - всі на відтінок-два яскравіші ніж у попередні роки.

Агастахіс скельний Agastache rupestris зацвів не оранжевим, як торік, а червоним - справді "Пылающий Закат". Зате запах настільки ядучо-концентрований, що в чай його не покладеш - хай собі цвіте.


Ну і класика - першого липня зацвіли хризантеми :)

Сьогодні торік посаджена будлея викинула суцвіття. Вигналася під два метри!

В мене хоч би гладіолуси і жоржини ще не зацвіли - я пізно їх саджала. Бо в сусідки жоржини цвітуть уже місяць і тиждень, як розпустилися гладіолуси. Що нас радуватиме в серпні та восени?

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 10:43 pm
Powered by Dreamwidth Studios