xpywuk: (ромашка)
В суспільстві часто підіймається тема дискримінації повних людей. І слава Богу, що підіймається.
Але мало-хто говорить про не менш виразну дискримінацю невисоких і худих.
Якщо ваш зріст більший за 160 см, а розмір одягу - більший за 40-42, а взуття - за 35, вам нас не зрозуміти:)
***
По-перше, якщо я купую щось без чоловіка, продавці мені досі "ти"-кають. Хоча ось щойно до дівчат-жінок, які вищі на зріст, зверталися на "ви". І то не свідома неввічливсть - в усьому іншому продавчиня може бути чемна-привітна, просто спрацьовує підсвідома установка: низенький = маленький.

По-друге, дорослий одяг маленьких розмірів дуже важко знайти. Його просто нема. Або дуже мало. І якщо джинси, водолазку чи навіть светра я можу купити і в підлітковому відділі. То ряд речей з дитячого відділу мені просто вже не пасує.
Якось я чотири роки - ЧОТИРИ РОКИ! - не могла знайти собі нову теплу спідницю. Я систематично обходила базари, магазини, стоки... і нічого. Всі хоч трохи утеплені спідниці нижче колін починалися з 44 розміру. Я вже була готова йти в ательє... але наважилася зайти в секонд. Тепер у мене "на хазяйстві" кілька чудових-різнокольорових спідниць. Хоча я й досі не можу зрозуміти, чому мені не вдалося купити щось подібне на базарі (чи в звичайному магазині).
І коли просиш дати поміряти щось маленького розміру - чомусь завжди запитують: "Вам на дитину?" і починають шукати поглядом якусь мою дитину. Я розумію, що під курткою чи зимовим пуховиком не дуже видно, але якщо я кажу, що ношу S або навіть XS - не треба пропонувати мені М і переконувати мене, що доросла жінка не може носити ХS. Я доросла жінка. І я ношу маленький розмір.
Купівля ж ліфчиків і натільної білизни - то окрема трагедія з елементами фарсу.
Така само  щонайменше героїчний епос чекає на мене кожного разу, коли я йду купувати взуття. Мій чоловік спершу довго не міг зрозуміти, чому я так охайно й бережливо ношу взуття, ремонтую його, доки то можливо, й завжди намагаюся мати запасну пару... а молитися про купівлю нової пари, починаю за тиждень або й два і роблю то так палко, ніби йдеться про спасіння душі чи рятунок із черева кита... хіба то проблема купити за один вечір і один візит до магазину, що хочеш, якщо є гроші? Тепер у клубі тих, хто молиться про насущні чоботи чи босоніжки поповнення:)

Але маленькі люди - теж люди!
І невисокі худі жінки - теж жінки. Не діти, не підлітки, не гобіти, ніяких "ну ви ще виростете, поправитеся" - просто жінки.

І я не маю вислуховувати щоразу "кпини": "Ой а чим тебе мама годувала, що така маленька виросла?" чи "Що, чоловік не вдома не годує?"
Звітую: мама мене годувала смачно і поживно; чоловік у темниці не тримає, голодом не морить. Більш того, я дотримуюся доволі калорійної дієти, що порекомендував мені лікар. Але подібні питання просто не тактовні - вони виразно принижують людську гідність і ні разу не є доброзичливими жартами. Я виросла рівно такого зросту, як моя мама, і ми обидві на цілих 6 см вищі, ніж моя бабуся, яка зазнала двічі голоду (1933 і 1946) й війну. Це наша біологічна норма. 
xpywuk: (ромашка)
Флешмоб від вш.ф. [livejournal.com profile] bogoslovorg
Ви відповідаєте на мої запитання, а я на ваші:)
Приймаючи естафету флешмобу, дозволила собі зменшити кількість запитань до п’яти:) Щоб на пальцях однієї руки.

Мої запитання:
1. Яка у вас межа між літом і осінню?
2. А між зимою та весною?
3. Улюблений дететив, який must подивитися (чи прочитати)?
4. Найкращий з отриманих подарунків?
5. Що таке, на вашу думку, зюзюка-бузюка?

І мої ж відповіді на мої ж запитання :)
там-тарам-пам-пам )
xpywuk: (ангел на долоні)
...читаю про Великодні звичаї різних країн.
Про великодні дерева (аналог різдвяних дерев, доречі... думала, що це слов’янський звичай, а виявляється німецький), великодні фонтани, "травичку" (я думала, що це чисто німецький звичай, а виявляється український), великодні квіти... Про всякі великодні яйця. Про великоднього крілика\зайчика. Всякі великодні забави для дітей.

Ще б якихось легенд нашукати, тільки доброзичливих, придатних для дитячого читання.
Я тільки про зайчика знаю. І про красношийку (Сельма Лагерлеф), про квіти (див. "Левада Пречистої"), про бджілку (К. Малицька)... але вони вже олітературнені на наших теренах.

Друзі, що живете чи певний час жили закордоном, а розкажіть мені щось цікаве про тмтешнє святкування Великодня.
xpywuk: (Default)
А хто цікавиться і застосовує аромотерапію?
Допомагає чи загалом це приємне самонавіювання?

І які олійки ви любите?
xpywuk: (Default)
Діліться:)
Хочу оновити сімейне меню і шукаю "гуманні" ідеї:)
xpywuk: (Default)
Товариство, хто там постує і вегетаріанствує, а підкиньте мені, будь ласка, кілька свіжих рецептів СУПУ.
А то мої традиційні супи вже приїлися.

Вхідні умови:
ми не їмо м’ясного бульйону, бо Тарасові не можна;
я не пасерую овочі, бо мені не можна смажене.
(Ну і морепродукти я їм в гостях у мами:( лише....)

А так... Я здебільшого варю різні овочеві супи на картоплі. Восени - часто гарбузовий суп. Навесні - різні варіанти баланди. Рідше - крупники. Люблю  рисовий суп. Не люблю гречаний. (Інколи готую розсольник, але вегетаріанський розсольник - це профанація, справжній фірмовий сімейний розсольник має бути з курячими потрохами чи з телячим язиком...)

Щоб його ще зварити?
xpywuk: (Default)
Я, певне, вже трохи дістала френдів своїми городніми конспектами. Але кудись же я маю зливати інфу, щоб мене попустило. 

Нічого, дня за два я вже наскубу кропиви на борщ - і життя засяє новими барвами:)

А розкажіть мені, будь ласка, які незвичні або незвичайні овочі вам доводилося куштувати? купувати? ростити?
xpywuk: (Default)
Я поки їсти цикорій не вмію. Ось купила трохи насіння, а трохи дістала в подарунок... буду освоювати і робити спробу №2.

Велика добірка - тут:
http://vsaduidoma.ru/2010/03/20/cikornye-salaty-endivij-i-eskariol-vyrashhivanie-blyuda-i-recepty/

А ви їсте цикорій, ендивій, вітлуф і т.д.? А як?
xpywuk: (Default)
А хто любить вінігрети? 
А як ви готуєте улюблений вінігрет?
xpywuk: (Default)
А хто любить орігано? 
А в яких стравах?
(І що саме - майоран, материнку, інше зілля? під цією назвою ховається кілька рослин:)
xpywuk: (Default)
А побалакаймо (в ці чудові білосніжні дні, коли зеленого хочеться аж до глибини душі) про салатну зелень. Весна ж уже близько:)

Хто любить?
Що саме?

Я люблю страшенно. Інколи мій чоловік просить любити то поменше. І дражнить мене "мєееее". Тоді я роблю два варіанти салату... 

Отже, мої улюблені:
традиційні кріп і петрушка - свіжі та сушені;
часникове пір’я - більше ніж навіть сам часник;
черемша - на жаль, від неї в менге болить живіт, а так би всю весну їла б;
рукола - ооооо! (тільки беріть європейське насіння, українське сходить через раз; сорти з цільними листочками мені подобаються більше ніж із розсіченими);
листова гірчиця;
щавель - не так у борщі (борщ я варю з кропивою і/або пшінкою), як у салаті;
шпинат - лише свіжий;
червонолистий салат (здається, Лола Роса);
кропива - омлет і запіканка з кропивою мають неперевершено ніжну структуру, схожу на суфле;
молоде листя смородини - в салаті;
гичка або мангольд - в супах і борщах;
листя нагідок - в капусному салаті;
квіти нагідок, обриваю пелюстки  - в салатах, соусах, супах...;
настурція - в салат чи окремий соус (не люблю запах, але смак - так), в сирну намазку;
огіркова трава - дуже люблю, мені її волохатість не заважає.

Базилік, естрагон, майоран і аніс для мене пряність, а не салатна зелень. Не люблю качанного салату. Цикорний салат мені не пішов. Фенхель - не люблю. Кінзу, селеру - теж.

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 10:31 pm
Powered by Dreamwidth Studios