xpywuk: (ромашка)
Поприте, що я майже розівчилася читати, добрий Бог пам'ятає про насущне Слово - як гостру потребу душі.
Поезія. Важко жити без віршів, які пронизують до кісток.
Цьогорічний передвеликодній подарунок:

Слеза превращает камни в детей.
Ослик ступает на ваийя.
Осанну поют Царю перед смертью.

strang_rock
xpywuk: (молитва за Україну)
Один з небагатьох текстів, що дає мені нині проплакатися.
Сильно. Прошиває серце наскрізь.
І слава Богу!

Переклала українською чудовий вірш Євгенії Більченко:

Хто я?

Я – хлопчик.
Я сплю в труні, згорнувшись калачиком.
І сниться мені футбол. В голові - Калашников.
Не вчасно я, побратими, від вас відчалив!
На жаль, дівчатко-лікар не відкачало.

Я – дівчинка-лікар.
Я в шию смертельно поранена.
В моєму містечку по небу летять журавлики
І глушать Wi-Fi, щоб мама моя не дізналася,
Що в Твітері я вже із усіма попрощалася.

Я – мама.
Я витерши у фартух свої руки від піни мильні,
Дзвоню на війну синочкові на мобільний
Дитя не бере! Приїде — провчу його віником!
Та каже священик: “йому вже не до мобільника”…

Я – священик.
Я храм свій віддав під госпіталь
Я сам у ньому медбратом, помилуй Господи!
Слова для душі те ж саме, що бідному - милостиня:
Тому я поета хрестив, щоб йому простилося...

Я – просто поет.
Я тАкож стою під кулями.
Кишка, хоч тонка, як лірика Ахмадуліної,
Та все ж не настільки, Аби від крові сіпатись.
Сьогодні не вірші потрібні — мішки із ліками...

Я – літній аптекар.
Мені б на відпочинок заслужений:
Сидіти б удома і телевізор дивитись знуджено.
Та, схоже, скінчились бинти і вата, і масок нема:
Воду термальну Вітчизні несіть, бо тут війна!

Я – Вітчизна.
Дитина я - сплю калачиком.
До мене вже кат іде, “правосуддям” призначений,
Із надр моїх добуває усе, що тільки зможе:
податок віддав податковій, але Богові – Боже.

Я – Бог.
Я також Батько. Мій Син іграшкового
Калашникова забрав у дуркА під школою.
І пальчиком пригрозив, і вистрибнув без парашутика…

Спи, золотце.
Спи, Мій Хлопчику.
Я Воскрешу Тебе.

21 лютого 2014 р., Київ
xpywuk: (ромашка)
Екстренна допомога
Нервове тремтіння.
Після екстремальної ситуації з'являється неконтрольована нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію) . Так організм « скидає » напругу. Зупиняти не можна!
Основні ознаки даного стану :
• тремтіння починається раптово - відразу після інциденту або через якийсь час;
• виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих його частин (людина не може утримати в руках дрібні предмети , запалити цигарку тощо ) ;
• реакція триває досить довго (до декількох годин) ;
• потім людина відчуває сильну втому і потребує відпочинку.
Необхідна допомога:
1 . Потрібно посилити тремтіння.
2 . Візьміть потерпілого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд.
3 . Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.
4 . Після завершення реакції необхідно дати потерпілому можливість відпочити. Бажано укласти його спати.
!!!
Не можна :
• обіймати потерпілого або притискати його до себе ;
• вкривати потерпілого чимось теплим ;
• заспокоювати постраждалого, говорити , щоб він узяв себе в руки.
Плач
Коли людина плаче , всередині у неї виділяються речовини, що володіють заспокійливою дією.  Необхідно щоб хтось був поряд, щоб розділити горе.
Основні ознаки даного стану :
• людина вже плаче або готова розридатися;
• тремтять губи ;
• спостерігається відчуття пригніченості ;
• на відміну від істерики , немає ознак збудження.
Допомога у даній ситуації:
1 . Не залишайте постраждалого одного .
2 . Встановіть фізичний контакт з потерпілим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте його по голові). Дайте йому відчути , що ви поруч .
3 . Застосовуйте прийоми «активного слухання» (вони допоможуть потерпілому виплеснути своє горе ) : періодично вимовляєте « ага » , «так» , кивайте головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте і співчуваєте ; повторюйте за потерпілим уривки фраз , в яких він висловлює свої почуття ; говорите про свої почуття і почуттях потерпілого.
4 . Не старайтесь заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися і виговоритися , « виплеснути » з себе горе , страх, образу .
5 . Не ставте питань, не давайте рад. Ваше завдання - вислухати .
Істерика
Істеричний припадок триває кілька хвилин або кілька годин.
Основні ознаки:
• зберігається свідомість;
• надмірне збудження, безліч рухів, театральні пози;
• мова емоційно насичена, швидка;
• крики , ридання.
Допомога у даній ситуації:
1. Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Залишіться з потерпілим наодинці, якщо це не небезпечно для вас.
2 . Несподівано зробить дію, яка може сильно здивувати (можна дати ляпаса, облити водою , з гуркотом упустити предмет, різко крикнути на потерпілого  тощо) .
3 . Говоріть з постраждалим короткими фразами, впевненим тоном («Випий води», « Вмийся», «Сядь»).
4 . Після істерики настає занепад сил. Покладіть постраждалого спати. До прибуття фахівця спостерігайте за його станом.
5 . Не потурайте бажанням потерпілого.
Рухове збудження
Людина просто перестає розуміти , що відбувається навколо неї, вона  не в змозі визначити , де вороги , а де помічники , де небезпека , а де порятунок . Людина втрачає здатність логічно мислити і приймати , рішення , стає схожим на тварину , метається в клітці.
Основними ознаками рухового порушення є:
• різкі рухи , часто безцільні і безглузді дії ;
• ненормально гучна мова або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки , іноді абсолютно безглузді речі);
• часто відсутня реакція на оточуючих ( на зауваження, прохання , накази ) .
Допомога у даній ситуації:
1 . Використовуйте прийом «захоплення» : перебуваючи позаду, просуньте свої руки потерпілому під пахви, притисніть його до себе і злегка перекиньте на себе.
2 . Ізолюйте постраждалого від оточуючих.
3 . Масажуйте «позитивні » точки . Говоріть спокійним голосом про почуття, які він відчуває. ( «Тобі хочеться щось зробити , щоб це припинилося ? Ти хочеш втекти, сховатися від того, що відбувається?")
4 . Не сперечайтеся з потерпілим , не ставте питань, в розмові уникайте фраз з часткою «не » , що відносяться до небажаних дій (наприклад : «Не біжи» , «Не розмахуй руками» , «Не кричи »).
5 . Пам'ятайте , що потерпілий може заподіяти шкоду собі та іншим .
6 . Рухове збудження зазвичай триває недовго і може змінитися нервової тремтінням , плачем , а також агресивною поведінкою.
Агресія
Основними ознаками агресії є:
• роздратування, невдоволення, гнів (з будь-якого, навіть незначного приводу);
• нанесення оточуючим ударів руками або будь-якими предметами;
• словесна образа, лайка;
• м'язова напруга;
• підвищення кров'яного тиску.
Допомога у даній ситуації:
1. Зведіть до мінімуму кількість оточуючих.
2. Дайте постраждалому можливість «випустити пар» (наприклад, виговоритися або «побити» подушку ) .
3. Доручіть йому роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням.
4. Демонструйте доброзичливість . Навіть якщо ви не згодні з постраждалим , не звинувачуйте його самого, а висловлюйтеся з приводу його дій. Інакше агресивна поведінка буде направлено на вас. Не можна казати: « Що ж ти за людина! » Слід сказати: «Ти жахливо злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід з цієї ситуації ».
5 . Намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями чи діями.
6 . Агресія може бути погашена страхом покарання:
• якщо немає мети отримати вигоду від агресивної поведінки ;
• якщо покарання суворе і ймовірність його здійснення велика.
7 . Якщо не надати допомогу розлюченого людині , це призведе до небезпечних наслідків : через зниження контролю за своїми діями людина буде робити необдумані вчинки , може нанести каліцтва собі та іншим .
Стратегічна допомога учасникам травматичних подій
1 . Допоможіть людині висловити почуття, пов'язані з пережитими подією (якщо вона відмовляється від бесіди, запропонуйте їй описати те, що сталося, свої відчуття в щоденнику або у вигляді розповіді ) .
2 . Покажіть особі, що навіть у зв'язку з найжахливішими подіями можна зробити висновки , корисні для подальшого життя (нехай людина сама поміркує над тим досвідом, який вона придбав в ході життєвих випробувань) .
3 . Дайте особі можливість спілкуватися з людьми , які з нею пережили травматичні події (обмін номерами телефонів учасників події).
4. Не дозволяйте людині грати роль « жертви» , тобто використовувати трагічну подію для отримання вигоди ( «Я не можу нічого робити , адже я пережив такі страшні хвилини»).
Прояви посттравматичного стресового розладу (ПТСР)
(звертатися за допомогою до фахівця)
1 ) надмірне збудження (включаючи вегетативну лабільність , порушення сну, тривогу , нав'язливі спогади , фобічне уникнення ситуацій , що асоціюються з травматичної ),
2) періодичні напади депресивного настрою ( притупленість почуттів , емоційна заціпенілість , відчай , свідомість безвиході ) ;
3 ) риси істеричного реагування (паралічі , сліпота , глухота , напади, нервове тремтіння )
Невротичні та патохарактерологічні ознаки стану ПТСР:
«солдатське серце» (біль за грудиною, серцебиття, уривчастість дихання, підвищена пітливість),
синдром вижившого (хронічне «почуття провини, що залишився в живих» ),
флешбек - синдром (насильно вторгаються у свідомість спогади про «нестерпні» події),
прояви «комбатантной» психопатії ( агресивність і імпульсивна поведінка зі спалахами насильства , зловживання алкоголем і наркотиками, безладність сексуальних зв'язків при замкнутості і підозрілості),
синдром прогресуючої астенії (спостерігається після повернення до нормального життя у вигляді швидкого старіння, падіння ваги, психічної млявості і прагнення до спокою),
посттравматичні рентні стани (нажита інвалідність з усвідомленою вигодою від належних пільг і привілеїв з переходом до пасивної життєвої позиції).
Якщо не пройти психологічну реабілітацію – стан з роками може погіршитись!

Автор: Людмила Гридковець
xpywuk: (ромашка)
...поділитися смачною книжкою.

Так радісно, коли даруєш дитині книжку (неабияку, а улюблену) - а вона тішиться твоєму подарунку, аж сяє.

У малого синка нашого панотця днями був день народження. Йому виповнилося шість років. Матвій любить книжки, бо вони з мамою щовечора читають перед сном (хто б сумнівався, що це "працює"!) Вже з півроку я регулярно позичаю їм щось для цих вечірніх почитань зі своєї бібліотечки, а часом і дарую.
З усієї купи книжок, що побувала в них у гостях, найбільше Матвію сподобалися "Одинадцять казок про дванадцять місяців" Світлани Прудник і казки Зірки Мензатюк (але не скажу, яка саме книжка, бо я давала кілька).
А ще більше місяця в улюблених було "Золоте колесо року" Оксани Лущевської (як неймовірні малюнки Світлика, так і самі казки-оповідання Оксани виявилися дуже суголосні хлопчику, і то долові жвавому й непосидючому.)
В мене не було часу обдумати і спакувати подарунок - схопила, що було під рукою, поклавшись на інтуїцію. (З хлопчачими книжками в нас доволі сутужно в літературі загалом. Вважається чомусь, що дівчатка більше читають. Але ж у тому віці, що нині Матвій - діти читають ще з батьками... Я взяла "Вужа Ониська", "Книгу драконів" і "Сніжнокрилі янголи").
Найбільше заворожили Матвія "Сніжнокрилі янголи" (що безсумнівно розчулило моє редакторсько-упорядницьке серце). В нього в очах просто спалахнуло зачудування від зустрічі з Дивом. Стільки всього - і про ангелів! І малюнки - розкішні та різні!
Спасибі "Свічаду", що підтримали колись мій проект.
На другому місці - збірка казок Е. Несбіт про драконів. "А дракони - це такі динозаври?" (Звісно, що Матвію хотілося б і там побачити кольорові малюнки.)
"Мамо, а можна ми будемо читати дві книжки водночас?"
Навіть не знаю, як Оксана буде викручуватися:)
***

Позичила сусідській дівчинці (восьмирічній Маринці) ще в кінці травня першу частину "Хронік Нарнії", сказавши: "Прочитаєш - принесеш. Сподобається - дам продовження".
Перед цим я подарувала їй "Вужа Ониська" - прочитала за тиждень. Вголос - бо має ще молодших братів. сказала, що сподобалося... Тож я наважилася запропонувати їй і мого улюбленого К.С. Люїса. Минає місяць, два, три... Не несе.
Я вже похнюпилася - або зіпсували книжку і соромиться зізнатися, або геть не пішла й соромиться сказати. Врешті приходить, очі сяють: "Я її п’ять разів перечитала! Тепер це моя улюблена книжка!"
Дала їй "Лева, чаклунку і стару шафу"... ходжу, тішуся - ще один щирий шанувальник Нарнії серед нас:)


 
xpywuk: (ромашка)
Урсула Морей Уильямс "Гобболино — ведьмин кот"

Дуже проста, але гарно написана історія (можна сказати "роман дороги", який робить коло:) про кошеня, яке не хотіло ставати злим відьмацьким котом, а хотіло бути добрим хазяйсько-домашнім. А можна сказати, що це притча про те, що народження "нетам-нетоді" і певне соціальне походження ще не тавро й не вирок. І що мрії - здійсненні. І що добре серце - найбільший скарб (навіть, якщо шкурка в тебе чорна, а на вусах іскри).

Котолюбам - рекомендую однозначно:)
А також для спільного читання з дітьми від 4х років - кожен розділ є завершеною новелкою, його можна прочитати наніч і обговорити з дитиною.

вечір

Jul. 30th, 2013 09:17 pm
xpywuk: (ромашка)
Надворі так добре!
Пахне росою - ммм!
Ото тільки комарі гризують.


Зате коники сюркочуть.


Подивилася фільм про Гелен Келлер. Потім прочитала її автобіографію.
Зарядилася життєствердністю.
Людина може так багато!


І щоб остаточно утвердити мене в цій думці, Чорна принесла мишку:)
(Але побачила Білу й передумала віддавати мені подарунок. Інтриги:) 
xpywuk: (ромашка)
Останнім часом мені геть не щастило на смачні дитячі книжки - і я навіть була зневірилася в тому, чи є в мене смак до такого читання: не можуть же бути всі книжки аж настільки нудними... І тут мені втрапили - хвала піратським бібліотекам - у лапки дві збірки малих казок нідерландки Анні Шмідт, лауреатки премії Андерсена за 1988 рік.

А! Яка смакота! Ми читали їх вголос із Тарасом і мружилися від задоволення, як коти на сонці!
Останній раз ми з таким смаком читала казки Едіт Несбіт, коли вони вийшли в "Старому Леві". А перед тим так от хулігансько і ніжно тішилася казкам Джорджа Макдональда, Дональда Біссета та П’єра Гріпарі.

Раджу.
Просто для настрою:)

Невеличкі, веселі-грайливі-дотепні, з інтертекстуальною грою... і при тому такі дитячі, життєствердні та прості.

Чудово надаються для сімейного читання з дітьми від 5 років. А також тим дорослим, що скучили за ковтком дитинності.
xpywuk: (ромашка)
Одна з улюблених варіацій на тему Євангельських притч.
Зі збірки Б. Ферреро "Це знає тільки вітер"


Був собі горобець, життя його – безнастанні клопоти і переживання.
Ще в яйці журився: «Чи вдасться мені щасливо вибратись з такої твердої шкарлупи? Чи не випаду я з гнізда? Чи мої батьки зможуть мене вигодувати?»
Щойно впорався я з цими турботами, як голову осіли нові. Перед першим польотом горобець звону бідкався: «Чи втримають мене мої крила? А якщо я розіб’юся ?.. Хто мене позбирає?»
Уже впевнено літаючи, горобець далі почав переживати: «Чи знайду пару, чи поталанить мені з горобчихою? Чи впораюся з будуванням гнізда?»
Владнавши і ці проблеми, але турботи не припиняли його непокоїти: «Чи вилупляться в мене пташенята? А якщо зламається гілка – загине вся моя сім’я? А якщо сокіл украде моїх писклят? І взагалі, чи зможу я їх вигодувати?»
Коли вилупилися здорові веселі й гарненькі горобчики і вже почали тріпотіти крильцями, горобець знову за своє: «Чи вистачить їм їжі? Чи вдасться втекти від котів та інших розбійників?»
Одного дня під деревом зупинився Ісус. Вказав пальцем на горобця і промовив: «Подивіться на птахів небесних: не сіють і не жнуть…а Отець Небесний годує їх!» Аж тоді горобець зрозумів, що йому нічого в житті не бракувало. На жаль, раніше він цього не усвідомлював.
xpywuk: (ромашка)
 "...Подібно, як ті, що, відбуваючи довгу й тяжку дорогу, чуються змучені, і коли знайдуть дерево багате в тінисте листя, трохи там відпочивають і, наче відмолодившись, ідуть у дальшу путь, так і сьогодні, в часі посту й посеред прикрої дороги й подвигу, святі Отці посадили життєдайний хрест, щоб дав нам відпочинок і прохолоду та щоб нас, утомлених, зробив мужніми й легкими до дальшого труду... Або, коли надходить цар, то найперше несуть перед ним його знамена й берло, а відтак він сам приходить, тішиться і радіє, а з ним радіють його піддані, так і Господь наш Ісус Христос, який бажає показати нам свою перемогу над смертю і славне явління у дні Воскресення, посилає наперед своє берло, царське знамено — животворний хрест, що наповнює нас радістю і прохолодою та приготовляє нас, скільки це можливо, прийняти і самого Царя та славити світлого Переможця... Тому що хрест зветься деревом життя і є тим деревом, що було посаджене серед едемського раю. Святі Отці посадили хресне дерево посеред 40-ці, пригадуючи нам і про лакімство Адама, і про його зцілення цим деревом, бо, живлячись ним, уже більше не вмираємо, але ще дужче оживляємося... "

Не знаю, звідки цитата, але це чудово.
xpywuk: (ромашка)
http://www.credo-ua.org/2013/02/76695
Декалог, якому Бог  вірніший, аніж ми – тому, що нам залишений на горі Хорив

1. Я не забуду любити тебе так, як ніби ти – єдиний.

2. Твоє ім’я шануватиму і ніколи тобою не злегковажу, бо Я записав твоє ім’я у книзі життя.

3. Буду завжди присутній, коли ти молитимешся, навіть якщо ти цього не відчуєш.

4. Поважатиму тебе як свою власну дитину.

5. Не нищитиму твого життя, а розвиватиму його.

6. Не зраджу твоєї любові й ніколи тебе не покину.

7. Ніколи у тебе нічого не відберу, а обдаровуватиму тебе.

8. Ніколи тебе не обману, ти завжди почуєш від Мене правду.

9. Не заберу в тебе тих, кого ти любиш.

10. І нічого з того, чим тебе обдарую, не заберу, бо Мої дари – незворотні.

 о.Августин Пеляновський
xpywuk: (ангел на долоні)
quot;Principles of Hell"
by George MacDonald


I am my own.
I am my own king and my own subject.
I am the centre from which go out my thoughts;
I am the object and end of my thoughts;
back upon me as the alpha and omega of life, my thoughts return.
My own glory is, and ought to be, my chief care;
my ambition - to gather the regards of men to the one centre, myself.
My pleasure is my pleasure.
My kingdom is – as many as I can bring to acknowledge my greatness over them.
My judgment is the faultless rule of things.
My right is – what I desire.
The more I am all in all to myself, the greater I am.
The less I acknowledge debt or obligation to another;
the more I close my eyes to the fact that I did not make myself;
the more self-sufficing I feel or imagine myself – the greater I am.
I will be fre ewith the freedom that consists in doing whatever I am inclined to do,
from whatever quarter may come the inclination.
To do my own will so long as I feel anything to be my will, is to be free, is to live


Ось знайшла російською:
.... )
xpywuk: (ангел на долоні)
Від літа з задоволенням читаю цей блог - для серця і для розуму :)
Сьогодні, в якості різдвяного дарунку від Високого Начальства (ібо хворію й до храму не потраплю) надибала чудовий есей.
[livejournal.com profile] olshananaeva
Урия Хеттеянин
Ольга Шульчева-Джарман
http://www.proza.ru/2011/05/15/1492
xpywuk: (ангел на долоні)
Хуан Ариас
(Tratto da libro JUAN ARIAS «IL DIO IN CUI NON CREDO», Cittadella, Assisi 1969, pp. 192-199)
(перевод с итал. К.Марголис)


Мой Бог — это не суровый непроницаемый бог
бесчувственный, невозмутимый стоик.
Мой Бог хрупок.
Read more... )

Соня

Sep. 26th, 2011 12:02 pm
xpywuk: (Default)
http://rodon.org/other/vmitssh/

Є речі-люди-події, які з одного боку викликають в мене панічний жах, а з іншого - глибоке благоговіння.

Якщо вам нині не вистачає джерела для вдячності - прочитайте історію аутичної Соні... І її вірші й афоризми.
xpywuk: (Default)
Маю багато вільного часу :)
То вирішила перечитати закладинки, які робила в надії "дочитати потім, коли буде більше часу".

Невеличка, з гумором написана стаття про те, як давати собі раду з гнівом і роздратуванням.
http://orangefrog.ru/kak-pravilno-krichat-na-rebenka/

Деякі поради, перераховані тут, ми з чоловіком з’ясували дослідним чином - і я можу підтвердити: працює.
Не знаю, наскільки працює у взаєминах з дитиною - але загалом працює :)
xpywuk: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] plaksa80 at Мария Сенчукова "Пассия"
"Между раем и адом, а значит - в аду, где обителей мало, и каждая - ад, я ищу Тебя, Господи, - не найду. Нет дороги вперед, нет дороги назад, нет дороги к Тебе. Значит, я не у дел. Значит, мне остаются печаль да уют. Так засей меня, Господи, как хотел - может, птицы хотя бы не поклюют. Может, зерна не лягут в дорожной пыли, может, их не затопчут ослы и купцы. Но душа моя, Господи, на мели, у души моей, Господи, дефицит и зерна, и воды. И догадка верна: только тернии выросли этой весной. Ни малейшего шанса нет у Зерна.
Значит, будет венец Тебе на Страстной."

(http://mashenka-sench.livejournal.com/550457.html)

Пройняло до глибини.

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 10:27 am
Powered by Dreamwidth Studios