xpywuk: (молитва за Україну)
Один з небагатьох текстів, що дає мені нині проплакатися.
Сильно. Прошиває серце наскрізь.
І слава Богу!

Переклала українською чудовий вірш Євгенії Більченко:

Хто я?

Я – хлопчик.
Я сплю в труні, згорнувшись калачиком.
І сниться мені футбол. В голові - Калашников.
Не вчасно я, побратими, від вас відчалив!
На жаль, дівчатко-лікар не відкачало.

Я – дівчинка-лікар.
Я в шию смертельно поранена.
В моєму містечку по небу летять журавлики
І глушать Wi-Fi, щоб мама моя не дізналася,
Що в Твітері я вже із усіма попрощалася.

Я – мама.
Я витерши у фартух свої руки від піни мильні,
Дзвоню на війну синочкові на мобільний
Дитя не бере! Приїде — провчу його віником!
Та каже священик: “йому вже не до мобільника”…

Я – священик.
Я храм свій віддав під госпіталь
Я сам у ньому медбратом, помилуй Господи!
Слова для душі те ж саме, що бідному - милостиня:
Тому я поета хрестив, щоб йому простилося...

Я – просто поет.
Я тАкож стою під кулями.
Кишка, хоч тонка, як лірика Ахмадуліної,
Та все ж не настільки, Аби від крові сіпатись.
Сьогодні не вірші потрібні — мішки із ліками...

Я – літній аптекар.
Мені б на відпочинок заслужений:
Сидіти б удома і телевізор дивитись знуджено.
Та, схоже, скінчились бинти і вата, і масок нема:
Воду термальну Вітчизні несіть, бо тут війна!

Я – Вітчизна.
Дитина я - сплю калачиком.
До мене вже кат іде, “правосуддям” призначений,
Із надр моїх добуває усе, що тільки зможе:
податок віддав податковій, але Богові – Боже.

Я – Бог.
Я також Батько. Мій Син іграшкового
Калашникова забрав у дуркА під школою.
І пальчиком пригрозив, і вистрибнув без парашутика…

Спи, золотце.
Спи, Мій Хлопчику.
Я Воскрешу Тебе.

21 лютого 2014 р., Київ
xpywuk: (ромашка)
 "...Подібно, як ті, що, відбуваючи довгу й тяжку дорогу, чуються змучені, і коли знайдуть дерево багате в тінисте листя, трохи там відпочивають і, наче відмолодившись, ідуть у дальшу путь, так і сьогодні, в часі посту й посеред прикрої дороги й подвигу, святі Отці посадили життєдайний хрест, щоб дав нам відпочинок і прохолоду та щоб нас, утомлених, зробив мужніми й легкими до дальшого труду... Або, коли надходить цар, то найперше несуть перед ним його знамена й берло, а відтак він сам приходить, тішиться і радіє, а з ним радіють його піддані, так і Господь наш Ісус Христос, який бажає показати нам свою перемогу над смертю і славне явління у дні Воскресення, посилає наперед своє берло, царське знамено — животворний хрест, що наповнює нас радістю і прохолодою та приготовляє нас, скільки це можливо, прийняти і самого Царя та славити світлого Переможця... Тому що хрест зветься деревом життя і є тим деревом, що було посаджене серед едемського раю. Святі Отці посадили хресне дерево посеред 40-ці, пригадуючи нам і про лакімство Адама, і про його зцілення цим деревом, бо, живлячись ним, уже більше не вмираємо, але ще дужче оживляємося... "

Не знаю, звідки цитата, але це чудово.

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 10:33 am
Powered by Dreamwidth Studios