xpywuk: (ромашка)
Сьогодні моя психотерапевт привітала мене з одужанням. Я їй тільки добрий день встигла сказати. А вона мене обійняла і поздоровила:) Тру-ля-ля!
Депресії більше нема.
На цьому я завершую вести психотерапевтичний щоденник.
Дякую за увагу усім, хто читав.
Дякую за молитву і добрі побажання всім, хто вболівав.

Хто хотів би то прочитати, але соромився - ще має нагоду. Нагадую, це підзамкова окрема група. Ще певний час ці пости повисять у просторі ЖЖ.

Ближчі три роки я продовжуватиму вести щоденик. Таке мені завдання від психотерапевта. Маю записувати думки, почуття, переживання, відкриття, сни. Вчитися жити серед почуттів.
Але в мене вже нема терапевтичної необхідності оприлюднювати такі нотатки. Проте якщо є ті, кому це цікаво - кажіть. Мені не важко публікувати то під замочком. Фамільярно-інтимна конспірологія листування з Високим Начальством залишиться:) Що зміниться - не знаю.

Read more... )
xpywuk: (ромашка)

Богоявлення

Кожен рівчак днесь святий Іордан,

кожна криниця – з Живою Водою…

Кожен промінчик – предтеча Воскресного Світла.

Кожен горобчик – Господній птах

із благовісним: "Ми Божі діти!"

Рівняйте стежки для Господа

крізь сніги нетолочені!

До Раю – лише навпростець!

…як додому…

Кожен крок перший.

Та Грядущий близько –

мов ковток води.

2011

xpywuk: (ромашка)
А за вікном перша цієї зими сніговиця.

Біле.
Білий світ.
Чистота.
Очищення.
Чистий аркуш.

Надія.

Милосердя Боже - сніг... без морозу на голу землю.

Христос хрещається!
Земля і води благословляються!
xpywuk: (ромашка)
Дуже цікаво перечитувати Псалми та Пророків - з огляду на ситуацію в країні.
Такий яскравий досвід прочитання - то направду дар Божий. Не кожному поколінню дається така розкіш.
...аще я згадую чомусь "Листи Крутеня". І всяку дитячу фентезі - "Брати Лев'яче серце", "Міо, мій Міо", дещо з "Хронік Нарнії". І "Гаррі Поттер", звісно. А ще "Королівство" Галини Пагутяк. Навіть модні теперішні "Голодні ігри" чіпляють менше... хоча теж - прочитання цього тексту в мирний і нині... цеі дві різні книжки.

І такий досвід - це ж насправді дар. Так відчути текст! Сакральний і світський!


І революційність одного Теслі з Назарету. Він же був такий молодий! І гострий на язик.
А Його кузин Іван Предтеча, що помер за виступ проти несправедливого розбещеного правителя... Політичний екстреміст, йолки...

З Йорданом нас!
Христос хрещається!
xpywuk: (ромашка)
Ти як сонце
Один на всіх
сяєш кожному
часом сліпуче
болить
ця ясність
вона як вирок
без Тебе темно
без Тебе сіро
не бачиш ні світу
нікого поруч
навіть власних пальців
навіть коли піднести до очей
світильник душі вмикається від Твоєї усмішки
Єдиний
для кожного
З-нами-Бог
xpywuk: (ромашка)
Сходила до книгарень - погортала новинки від Старого Лева і вирішила, що замовити поштою буде дешевше. Замовила.

Давнообіцяної скандальної різдвяної книжки від "Навч.книга - Богдан" нема і завіз буде аж після нового року. Розчарування:( Володя Чернишенко дуже смачно її рекламував.

Відкрила для себе книжки в-ва "Майстер-клас" - треба буде погортати і щось придбати із їхньої художньої серії. Поки купила "Різдво в хрещеної" А. Масло - я сама мріяла перекласти цю повість білоруської письменниці три роки тому, але не знайшла видавця. Надіюся, переклад добрий, бо сама повість дуже мила:)

Бачила "Помаранчевий подарунок" Надійки Гербіш - розкішні малюнки і... негодяща поліграфія. Видавництво не продумало якось той момент, що це книжка на дітей 2-5 років... В руках потенційних читачів такі тонкі сторінки розлізуться за кілька хвилин, я вже мовчу про тонку палітурку. 
xpywuk: (молитва за Україну)
Збираючись на зустріч із дітками, переглядала свої книжки, щоб вибрати тексти для читання, і тут у мене сталося осяяння - я згадала одну з легенд на тему, як же ялинка стала символом Різдва.
І подумалося мені, наскільки актуальними в певних обставинах стають давні легенди. Як змінюється прочитання цієї житійної легенди, з огляду на  криваву Йолку (що стала потім Йолкою революційною).

Жив собі на світі англієць Вінфрід, вчив собі латину, навіть граматику написав, а потім став священиком і місіонером серед германських племен.
Прожив він загалом довге і сповнене пригод життя, на схилі віку став єпископом, і врешті загинув, як мученик у середині 8 ст.
Церква вшановує його, як св. Боніфатія - за монашим іменем.

Скоро зимове сонцестояння - якраз на часі моя "казочка":)
Отож, ішов собі майбутній св. Боніфатій засніженим зимовим лісом, пісеньку наспівував, нікого не чіпав. Аж бачить - уночі біля дуба зібралися люди, щоб принести в жертву кількох односельців. Він до них: "Люди, ви що, подуріли? Власних дітей вбивати?" А вони йому: "Не заважай, це щорічний звичай! Ми так святкуємо."
Ну, був св. Боніфатій чоловік запальний (і хоча європеєць, але геть не толерантний)  - певне, на св. Миколая схожий - він загнівався сильно: "Нафіг таку етнографію! Де це бачено - щоб на свято дітей вбивати?! Не хочуть цього Небеса!" А вони йому так спокійно: "А докази? Не буде доказів - зараз ми і тебе в жертву! Під дубом!"
"Будуть вам нині докази! - не злякався святитель. - Боже, вступися! Де твоя правда?!"
Тут у Священний дуб влучила блискавка, дерево-велетень тріснуло навпіл, а потім упало та зруйнувало всі капище. (Ще одна версія виразу "дати дуба":)
Народ... гм... дуже здивувався. І задумався про доцільність кривавих жертвоприношень.
Св. Боніфатій тут же на місці завершив роз’яснювальну роботу - і люди дружно всім селом навернулися до Христа.
А щоб народ не сумував за священним деревом, проповідник показав їм на ялинку: (обережно! довга і пафосна цитата!) "Це маленьке дерево, юне дитя лісу, від цього вечора буде нашим Божим деревом. Воно – дерево миру, бо ваші будинки збудовані з його деревини. Крім того, воно символ вічного життя, бо його вбрання завжди зелене, навіть узимку. Гляньте, як кожна голочка стримить у небеса! Нехай віднині саме ялинка буде деревом Дитятка Христа! Збираймося довкола неї, але не серед лісу, а в наших домівках. Тепер Боже дерево буде не пристановищем смерті й кривавих жертв, але місцем, де люди даруватимуть один одному подарунки. Цього дня прийшов до людей Спаситель! Нехай святі мир і радість Божий Син принесе до ваших сердець!"

Так ось, до чого я це? Той, хто спробує перетворити різдвяну ялинку на місце кривавого жертвоприношення - матиме справу справу зі св. Боніфатієм і його Високим Начальством.
xpywuk: (ромашка)
Ну що, цього року ми тут маємо нагоду згадати, що св. Миколай Мирлікійський з "пряниками-медяниками, ангеликами, антипками, дітками, даруночками" асоціюється не так вже й давно.
(Я ж на цій темі собаку з’їла, чи пак дві книжки підготувала:)
Насправді - це серйозний чоловік: опікун мореплавців, подорожніх, рибалок, заступник бідних, захисник ПОЛІТВ'ЯЗНІВ і НЕСПРАВЕДЛИВО ЗАСУДЖЕНИХ. Про це нам свідчить його житіє.
Ще за життя він кілька разів вступався перед правителями (аж до самого імператора піти не побоявся) за людей, засуджених несправедливо, з порушенням закону, ув’язнених за наклепом тощо. І по впокоєнні - робить те саме.
А як же діти й солодощі? А діло було, певне, так: "Агов, Шефе! Можна мені вихідний? Хоч раз на рік! А то я вже втомився - то від піратів когось рятую, то заблукалих з болота виводжу, то злодія навертаю *іконою пудовою*, то за репресованих заступаюся... і так вже тисячу років!" - "Та без проблем! - відповів Бог. - Чого б тобі хотілося?" - "Чогось унікального і незвичного: з дітками побавитися, медяниками поласувати, дитячі книжки з малюнками погортати... вірші, пісні, танці, жарти, подарунки!" - "Хороша ідея, організуємо! Тобі ангелів у помічники дати? Чи сам торбу з дарунками донесеш?"
***
Нехай же святитель Миколай заопікується Майданом, врозумить наших державних правителів, спинить злодіїв і наклепників, заступиться за несправедливо ув’язнених.... а всім чемним дітям покладе під подушку хорошу книжку:)
xpywuk: (ромашка)
Доки я не пишу й не читаю (майже), люди - працюють, і навіть творять справжні дива.

У в-ві "Братське" цього року побачили світ дві святочні книжки.
У листопаді вийшов друком збірник "Медяник для Миколая" - там 3 оповідання, казка, вірш і вірш-молитва, переказ житія святителя і рецепт миколайчиків.

Медяник для Миколая. (Для дошкільного і молодшого шкільного віку.) / Упор. Ю. Березенко; худож. М. Качмар. — К.: «Братське», 2013. – 32 с.


А в грудні з друкарні приїхав  "Вовчик-колядник" - дотепна і притчева різдвяна історія для найменших за мотивами української народної казки. Це диво створили Оксана Лущевська [livejournal.com profile] roksi82 і Світлана Балух [livejournal.com profile] pauk_na_puantah - рідкісний випадок, коли письменник і художник є співавторами.

вовчик колядник
xpywuk: (ромашка)
На Миколая їдемо у Франківськ разом із чоловіком.

У м. Калуш на мене чекає аж чотири зустрічі з дітками.
Будемо говорити  про святочні книжки :)

Дякую громаді церкви "Благодать" за запрошення!
chytannia
xpywuk: (ромашка)


Роки зо три тому, коли я читала "Житія святих" св. Димитрія (Туптала)... спасибі в-ву "Свічадо" за український переклад, так ось, мене вразило житіє св. Катерини. І сьогодні знову перечитала його - яке ж суголосне й актуальне воно в ці буремні дні!
В історії Церкви багато мучеників, але св. Катерина постраждала не лише за віру в Ісуса Христа, а найперше - за свою громадянську позицію.
Вона була дочкою не просто багатих батьків, а попереднього намісника Александрії, тобто політика великої ваги. І, як дитині впливових батьків, їй нічого не загрожувало б у випадку гонінь на християн.
Але ось Максентій, новий намісник імператора, вирішив трохи оживити релігійну активність громадськості, ясна річ, язичницької... відновивши людські жертвоприношення. Екзотики і гострих відчутів дядькові захотілося - переситився забавами.
130 юнаків було вбито!
І ніхто не наважився сказати божевільному правителю: "Що ж ти, падлюко, робиш?" Ні, місцева еліта, в тому числі й інтелектуальна все то стерпіла... Більш того, долучилися до "свята" фінансово.
І ось ця 18-літня юнка - ровесниця наших студентів - прийшла на майдан біля язичницького храму і сказала, що не можна вбивати людей, як худобу: "Воістину сором є великий бути таким сліпим і безумним, поклоняючись такій мерзоті!"
І викликала цього... гм... можновладного реконструктора прадавніх язичницьких ритуалів на диспут... гм, звичайний інтелектуальний диспут. Але він відмазався (ну чисто, як і наші політики!)... а відмазка яка - геть сексистська! Не толерантний був чоловік. Мовляв, "не гоже цареві з жінкою сперечатися". Тому: "Ось тобі 50 моїх філософів  - з ними сперечайся!"
І Катерина виграла диспут у півсотні філософів.
...ну а що було потім ми усі знаємо. Загинула і сама Катерина, і філософи, що навернулися за її словом, і навіть свою дружину Максентій стратив, бо вона увірувала у Христа.
Але кров мучеників - насіння Церкви.
І як радісно знати, що сьогодні св. Катерина молиться разом з нами. Бо людська гідність - то дар Божий. І ніякий правитель не сміє за своєю забаганкою вбивати людей, наче худобу.
Такі от святково-революційні роздуми:)
xpywuk: (ромашка)
Сьогодні я була об’єктом Божої щедрості та людської доброти.
Мені різні люди - геть не знайомі чи мало знайомі - дарували різні хороші й корисні штуки.
Продавчиня з фермерського ринку, в якої я купувала редьку, вгостила мене ріпкою. Ммм! Вже передчуваю, як її з’їм (ріпку, не продавчиню:).
А квітникарка, в якої я стороківтому брала крокосмію, обдарувала мене сибірським ірисом і ліатрісом.... такої актуальної синьої барви:) ще й жменею лілій-діток.
Ділитися і дарувати - то так приємно, що є люди, які геть не можуть собі в цьому відмовити.
І я їх розумю:)
xpywuk: (ромашка)
Вчора ми влаштували собі маленьку пригоду - пішли гуляти з собакою просто перед сном.
Не перед вечерею, а перед сном. Ну що ж тут такого?..

Зазвичай після смерку ми гуляємо лише дорогою, вулицею...
А тут - тепла і світла ніч. І дійшовши до кладовища лісу, ми повернули на стежку...

Темрява геть не темна, м’яка, сріблясто-блакитна, як листочки "овечих вушок".
Тихо. І тільки листя шарудить під ногами.
Туман на обрії - робить краєвид намальованими акварелями, не реальними...
І тільки запахи - справжні! Й дуже смачні!
Дихаєш - і п’янієш. Від щастя. Від повноти. Від  багатобарвності цього повітря - коли нема кольорів, барв запахів стають ще відчутніші... конценрована осінь, пити непоспіхом...

Через поле, через старий сад... трохи селом.

Традиційна півторагодинна прогулянка вихідного дня. В будень і вночі.

Спалося нам добре:)
xpywuk: (ромашка)
Якщо торік і відкрила для себе гіацинти, іридодіктіуми, мускарі й хіанодокси, то цього року впрешше посаджу:
проліски (сцилу сибірську - синю і білу);
гіацинтики (гіацинтоїд іспанський - рожевий і голубий);
рябчики (великий, шаховий).

І сезон ще не завершено:) надіюся на цікаві знахідки, які заохочуватимуть ще палкіше чекати на весну.
xpywuk: (ромашка)
Надворі сипле дрібен дощик. Дрібний-дрібнюсінький - немов серпанок.
Під вікном жовтіють повняки та хризантеми.

Ожина, малина, аронія, актинідія, кизил... Пізні персики і сливи-угорки. Помідори таких кольорів і форм, що більше нагадують якісь екзотичні плоди, ніж просто помідори... Скільки скарбів!
...і виноград. І пахнючі антонівки.

Божа щедрість, як свято. Свято Божої щедрості, що дав нам благодатне літо, розмаїття барв і смаків... життя земне і Царство Небесне... і навіть найцінніше - Свою Маму. Ну хоч би її міг лишити тільки для Себе! Має Бог право на приватне життя, врешті решт?! Але ні - поділився...

Перебираю цибулинки гіацинтів і нарцисів... А ще ж так недавно був квітень. І Благовіщення. Ось цей білий гіацинт у горщику я заносила в храм... а сьогодні переддень осені - час саджати квіти, що ними сад воскресне навесні.
Саджати квіти - значить вірити у воскресіння. Вірити, що після білого безмежжя знову буде тюльпановий феєрверк.

День невпинно коротшає... Холодні ранки.
Дощовик, вовняна шаль, довга спідниця, светр із коміром аж по вуха.
Літо збирається у вирій разом із ластівками...
...Успіння зблискує через пелену дощу Великодньою радістю: осінь є, а смерті нема! Відлетіти у вирій, мов птах, лягти у землю цибулинкою квітки... Але смерті нема! Є слава Божа - і золота осінь... Є щедрість Божа - і яблука... А ще є Мама!

...чищу сливи на варення і тихо наспівую: "Під Твою милість прибігаємо..."

Тиша, дощ... і сяйво жовтих хризантем.

 
xpywuk: (ромашка)
...поділитися смачною книжкою.

Так радісно, коли даруєш дитині книжку (неабияку, а улюблену) - а вона тішиться твоєму подарунку, аж сяє.

У малого синка нашого панотця днями був день народження. Йому виповнилося шість років. Матвій любить книжки, бо вони з мамою щовечора читають перед сном (хто б сумнівався, що це "працює"!) Вже з півроку я регулярно позичаю їм щось для цих вечірніх почитань зі своєї бібліотечки, а часом і дарую.
З усієї купи книжок, що побувала в них у гостях, найбільше Матвію сподобалися "Одинадцять казок про дванадцять місяців" Світлани Прудник і казки Зірки Мензатюк (але не скажу, яка саме книжка, бо я давала кілька).
А ще більше місяця в улюблених було "Золоте колесо року" Оксани Лущевської (як неймовірні малюнки Світлика, так і самі казки-оповідання Оксани виявилися дуже суголосні хлопчику, і то долові жвавому й непосидючому.)
В мене не було часу обдумати і спакувати подарунок - схопила, що було під рукою, поклавшись на інтуїцію. (З хлопчачими книжками в нас доволі сутужно в літературі загалом. Вважається чомусь, що дівчатка більше читають. Але ж у тому віці, що нині Матвій - діти читають ще з батьками... Я взяла "Вужа Ониська", "Книгу драконів" і "Сніжнокрилі янголи").
Найбільше заворожили Матвія "Сніжнокрилі янголи" (що безсумнівно розчулило моє редакторсько-упорядницьке серце). В нього в очах просто спалахнуло зачудування від зустрічі з Дивом. Стільки всього - і про ангелів! І малюнки - розкішні та різні!
Спасибі "Свічаду", що підтримали колись мій проект.
На другому місці - збірка казок Е. Несбіт про драконів. "А дракони - це такі динозаври?" (Звісно, що Матвію хотілося б і там побачити кольорові малюнки.)
"Мамо, а можна ми будемо читати дві книжки водночас?"
Навіть не знаю, як Оксана буде викручуватися:)
***

Позичила сусідській дівчинці (восьмирічній Маринці) ще в кінці травня першу частину "Хронік Нарнії", сказавши: "Прочитаєш - принесеш. Сподобається - дам продовження".
Перед цим я подарувала їй "Вужа Ониська" - прочитала за тиждень. Вголос - бо має ще молодших братів. сказала, що сподобалося... Тож я наважилася запропонувати їй і мого улюбленого К.С. Люїса. Минає місяць, два, три... Не несе.
Я вже похнюпилася - або зіпсували книжку і соромиться зізнатися, або геть не пішла й соромиться сказати. Врешті приходить, очі сяють: "Я її п’ять разів перечитала! Тепер це моя улюблена книжка!"
Дала їй "Лева, чаклунку і стару шафу"... ходжу, тішуся - ще один щирий шанувальник Нарнії серед нас:)


 
xpywuk: (ромашка)
Трохи видавничих новин:
свята святами, але працювати теж треба - любі автори, чекаю на ваші тексти!
В роботі такі проекти: "Хрестини-іменини", "Євангельські притчі".

Є трохи відгуків про книжку "На Великдень":
невеличка рецензія «На Великдень»: світанкова пісня про воскреслого Христа  від Марія УДУД http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/27912/
і хороша вдумлива аналітика (я собі дещо взяла на майбутнє) від Наталі Марченко http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/185

Цікаво (як завжди:) - те, що пані Наталя нам (команді, що працювала над збірником) зауважує, як деякий недолік - забагато тварин у книжці... пані Марія хвалить:)

Маленька розмова з нашою художницею на сайті в-ва: http://www.bratske.org.ua/2013/04/svitlana-baluh-na-rodynnomu-chytanni-ya-vyrosla-tse-dlya-mene-pryrodno-i-dyakuyu-svojim-batkam-za-tse/

Звіт про зустріч із читачами та їхні враження від книжки в блозі Наталки Малетич http://mam.ua/blogs/showBlog.do?chitlandiya_na_velikden&objectId=2612

Про Вінницьку презентацію в книгарні "Є": http://news.mistinfo.com/vinnytsia/culture/literature/10752/
xpywuk: (ромашка)
Застудна інфекція здолала і Тараса :( Зате його люблять киці й тішаться, що він домашньо-припледнутий.

Паска смачна:)

Я була на всенічній. І доки була в храмі й навіть ще трошки не чхала. Зовсім. Потім застуда взяла реванш... але Бог дав мені величезне щастя доторкнутися до свята.

Дощу в нас не було, хоча хмарилося й заповідалося...

Багато хочеться сказати - і бракує слів. Таке воно невимовне - коли Воскреслий всміхається саме для тебе.

З празником! 
xpywuk: (ромашка)
Я досі хворію.

Чоловік пече паску :)
Замість справжньої паски в нас буде кекс (кілька кексів). Тарас робить усе, а я сиджу в двох метрах і даю інстуркції... в перерві між чханням. (Мучити чоловіка дріжджовим тістом я не наважилася...)

Це було б навіть весело, якби не напухлий ніс і сльозливі очі.

За вікном літо...
Аж не віриться, що лише початок травня. Трава по коліно. Дуже треба дощу, бо й не вкопати. Дві години щовечора, щоб полити квітник і вазонки... а ще ж і дерева молоді. Все перецвітає за два-три дні - жовтий кизил, рожеві персики й мигдаль, білі вишні, алича, абрикоси, груші... Миттєво перецвли нарциси, тюльпани, гіацинти - два-три дні й облетіло.
Геть не встигла зазнимкувати свій весняний квітник...
Ледве назбирала вчора букет, щоб занести в храм на прикрашання Плащаниці.

Квітують бузок і яблуні.

Розцвіли перстач і готуються до цвітіння іриси... І не ранні там чи карликові (ці вже відцвіли), а звичайні. Половина лілій теж у пуп’янках...

В мене вперше зацвів хеномелес - аж 4 кущі... Поливаю, щоб зав’язав яблучка.

Завтра Великдень.
Аж не віриться... Безкінечна застуда... і літо за вікном.

Жартую, що всі будуть вітатися: "Христос воскрес!" А я у відповідь: апчхи!.. "Воїстину воскрес!" - а я знову на те: апчхи!... І ніхто не скаже, що не правда :)

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 10:28 am
Powered by Dreamwidth Studios