xpywuk: (Default)
Під час останньої застуди я пила 2 доволі помічні чаї. Чомусь (цікаво чому) малина мені вже обридла, лимон з імбиром теж. І "різдвяний чай" із корицею-анісом-гвоздикою-помаранчем узагалі до нудоти. Але пити щось треба.
Куплено то було в чомусь типу "чайна країна" за якимось передвідчуттям якраз напередодні чергової застуди.

Перший "чай" на основі "зеленого ройбушу" - з м’ятою і "лимонним миртом" (Backhousia citriodora - бакхузія цитринова). І справді вона "ще більш цитринова, ніж сам лимон". З усіх "лимонних травок", що я куштувала - ця найніжніша й найприємніша. В Австралії бакхузія використовується як атисептик, антибіотик і противірусне - якраз при грипі доречно.
(Тарасові цей чай теж засмакував.)
З недоліків - ройбуш запарюють тричі, але смак ароматизуючих складників випивається з першим заварюванням, і далі то просто ройбуш.

Другий "чай" - мате, евкаліт, гінко, ялівець (ароматизований пелюстками квітів і шматочками сушених лимонів). Попри всю мої нелюбов до евкаліпту, чай "пішов". Квіти і лимон трохи урівноважують і перебивають специфічний евкаліптовий смак. Гінко взагалі не відчувається, а мате дає ніжну гірчинку. Цілий заварник такого чаю випити важко, але зо дві чашки - цілком.
xpywuk: (Default)
Мушмула германська родом з Кавказу (і германською була обізвана помилково:)
В культуру ведена в 1 тис. до н.е. і була цінною плодовою культурою аж до 18 ст., а потім вийшла з моди.
В Україну завозилася кілька разів - в середньовіччі (плоди мушмули використовуються у вірменській і караїмській національній кухні), в 19 ст., в сер. 20 ст. (як підщепа для низькорослих груш і ґрунтозакріплювальна культура). Але популярності не мала.
А дарма - хороша рослинка: красива - білі квіти, схожі на шипшинові, їстівна, невибаглива та цілюща.
Найстаріші рослини - в Софіївці. А ще в Криму біля Судака - там збереглися старі кримські сорти, які нині намагаються відновити. Є в багатьох ботсадах.
Різниця між дикою і сортовою мушмулою, як між дикою і сортовою яблунею - якщо в дички плоди біля 2 см, то в сортової 4-5 і до 7 см.Read more... )

Коротше, як кому випаде куштувати сортову мущмулу - не викидайте насіння:)
Ну і саджанці! Шукаю саджанці!

А ще є гібрид мушмули і горобини - називається Рябина Мичуринская десертная — це складний гібрид сорбаронії (тобто гібридів горобини й аронії) і мушмули.


xpywuk: (Default)
Цей напій п’ють для профілактики застуди. І якраз у таку погоду, як зараз - холодно і мокро - як зігрівальне.
Грогом його назвати можна дуже умовно - бо без рому, головні компоненти - кориця і гвоздика.
Я ще не варила, сьогодні тіки знайшла рецепт.

Отже, на склянку води (на 1 людину): 
1-3 зірочки гвоздики;
півпалички кориці (цейлонської чи китайської - вони відрізняються смаком, але не лікарськими властивостями;
(можна додати й інші антизастудні трави - ялівець, мирт, лавровий лист, перець гіркий, перець запашний, канупер тощо, але раджу - не кладіть усе, почніть із класичного варіанту рецепту; я якось варила болгарський антизастудний напій - і поклала в нього все, що було... довелося вилити, бо пити то було не можливо:)
залити окропом і кип’ятити 3-5 хв.
Процідити, додати сік із половинки лимону і 1 ст. ложку меду. Перемішати, щоб мед розчинився.
Якщо надто гидотне, перепошую, пряне - можна розбавити навпіл яблучним, апельсиновим чи гарбузовим фрешем (не концервованим соком).

Не вживати: вагітним, дітям до 7 р., під час загострення гастриту. Не зловживати гіпертонікам - кориця підіймає тиск. Серед бонусів - і кориця, і гвоздика є антиспазмалітиками і нівроку знімають головний біль при мігренях.

Перевагою цього напою над класичним грогом є те, що його можна дітям, годуючим і непитущим:) 
xpywuk: (Default)
Ця кава (я вже сторазів писала про неї, але ж якраз почався сезон дощів-холодів-застуд) - стане в  пригоді тоді, коли починається кашель, і не важливо сухий чи мокрий.
Перевірено не раз на собі й на Тарасові. Він, уже коли бачить, що температура спала і я почала кашляти, то само собою варить саме таку пряну каву.

Рецепт простий:
Read more... )
xpywuk: (Default)
Ще один рецепт - для очищення організму.
Навідміну від попереднього - потребує певної аскези.
Зізнаюся чесно, я ні разу не витримала. (Я все ж щось трохи їла, з моєю вагою я не можу собі дозволити триденне утримання від їжі:(

У серпні-вересні, коли достигають солодкі яблука найсоковитіших сортів, і їх багато, можна практикувати таку штуку:
три дні нічого не їсти, але пити яблучний фреш - 2-3 літри.

В цей час краще бути вдома, бо попервах вас може пронести.
Зате ефект колосальний.
Хто хоче схуднути - схудне.

Нагадую, що після кожного утиримання від їжі, слід дотримуватися певної дієти стільки днів, скільки ви утримувалися від їжі - нічого смаженого-жирного-гострого, солодкого, здоби тощо, а легкі овочеві супчики, каші, варене м’ясо, домашній йогурт тощо.

Практикувати це можна 1-3 рази на рік. Але годяться лише свіжі, солодкі, не оброблені хімією яблука. 

Протипоказання:
гастрит і виразкова хвороба шлунку в стадії загострення, каміння в нирках, запалення сечового міхура, алергія на яблука. Якщо маєте якісь хронічні захворювання - порадьтеся з лікарем.
xpywuk: (Default)
Поки триває щедра і тепла пора, викладаю ще кілька родинних фіторецептів.
Для профілактики хвороб печінки та жовчного міхура п’ють узвар із груш.
Це допомагає почистити печінку, налагодити тік жовчі, підіймає тонус, покращує травлення.

Рецепт класнючий, перевірений на собі. І дуже смачний.
Єдине - вимагає терпіння.

Отже, нам знадобиться мішок груш. І то не простих, а лісових дичок. Таких жовтих дрібненьких, терпкуватих. На крайній випадок годяться лимонки і дульки. 
Груші можуть бути свіжі чи сушені, але сушені в сушарці чи на сонці, але не в печі.

Беремо десь чотирилітрову каструлю, висипаємо туди літрову баночку сушених грушок, або вдвічі більше свіжих.
Два літри води (+1 склянку).
Доводимо до кипіння, варимо 10-15 хв. Настоюємо біля 2 годин - поки охолоне. Цідимо.
В результаті вийде біля 2 літрів узвару.
Випиваємо узвар протягом доби - замість води.
І так - 30 днів.
Накраще це практикувати в серпні-жовтні.

Протипоказання: діабет і жовчокам’яна хвороба.
xpywuk: (Default)
Поки я міркувала над тим, як жити без кави, вичитала таке:

низький тиск нормалізує регулярне вживання корнеплодів (редьки, ріпи, брюкви, буряка тощо); особливо потужно підіймає тиск брюква; на жаль, не зрозуміло, чи з лікувальною метою треба вживати лише свіжі овочі, чи термічно оброблені теж годяться. І чи квашені підходять, напр. буряк із квасу...
Тому гіпертонікам зловживати редькою та її родичами не варт. А ось нам, тим, хто на дощ спить на ходу - добре гризти всякі ріпки :)

Хто буде бачити в продажу насіння оранжевого буряка і фіолетової моркви - свисніть. Торік, як було не треба - то я бачила, а цього року не знайшла. Оранжевий буряк краще надається до вживання в сирому варіанті, ніж традиційний червоний, бо не містить їдкого соку. А фіолетову моркву, як і решту фіолетових овочів, їдять для профілактики пухлинних утворень.


А ще нормалізує низький тиск і підвищує згортання крові регулярне вживання страв із кукурудзи - відварені качани чи кукурудзяна каша. Кому актуально - майте на оці. (І тому страви з ккурудзи не варто часто їсти тим, хто схильний доо тромбозів і має "густу кров").
То я думаю, чому моя підсвідомість так жадає тарілки банушу... це тіло мудре :) підказує.
xpywuk: (Default)
В моєму дитинстві медункою називали зовсім іншу рослину - літній запашний жовтоцвіт, золотоцвіт (не знайша ще як то по-науковому). Її рвали на букети, щоб пахло в хаті, а також додавали в зілля для миття голови.
Справжню медунку я побачила аж в І-ті :)

Медунка Pulmonaria - один із первоцвітів, певна, що бачила її в лісі. В Україні росте біля 4 видів, але вони близькоспоріднені й взаємозамінні.

Нарешті, я купила її до своєї колекції - в садочок прянощів.
Відвар на пиві для лікування бронхіту і запалення легень я навряд чи робитиму...сподіваюся, не доведеться...
А от в чай можна буде насушити (в чай сушать рослиу якраз у липні).
І тут - приємний бонус: медунка - салатна культура. Молоде листя - кришать в салати, як багатокомпонентні весняні зелені салати (куди чого тіки не кришать), так і як основний складник (+цибуля,яйце, сметанка). А ще кладуть у зелений борщ і юшку. А ще з медунки готують соуси, використовуючи її як пряність - пом’яте-посічене листя має давати запах вермуту.
Найбільше її їдять в Англії. Місцеві назви: Lungwort, Soldiers and Sailors, Spotted dog, Joseph and Mary, Jerusalem Cowslip, Bethlehem Sage. В Англії ж вивели декоративні сорти зі стокатим листям і різними відтінками квітів.
Ну то будемо надолужувати і ми :)
xpywuk: (Default)
Чарівний рапунцель, який я так мріяла покуштувати, ще називається польовий салат, рошпонка, валер’яниця або валер’янелла.
І я його посіяла. Правда зарано - зазвичай його сіють від середини липня до середини серпня. Потребує сонця і поливу. Більш рясну зелень дає на сонці. Для пом’якшення смаку - накривають агрополотном. Якщо за зиму грядка не вимерзе - в кінці березня дасть першу зелень.
(На півдні України та в Криму можна до кінця першої декади вересня.) Можна вирощувати і в теплиці. Однорічні рослини мають ніжніше листя, ніж дворічні.
Але слід пам’ятати:
1) валер’янеллу ніколи не удобрюють! ця рослина від природи накопичує нітрати;
2) поливають (з тієї самої причини);
3) при вирощуванні в теплиці чи пізньому посіві - зменшення світлового дня так само збільшує концентрацію нітратів.

Польовий салат використовують лише в сирих стравах, він не надається до теплової обробки.

В їжу вживають лише листя - без стебла і до початку цвітіння рослини.
Є різні сорти, відрізняються кольором листя (зелене, жовтувате, червонясте) і часом посіву, а є дикий інваріант, видова форма.

Зловживання польовим салатом призводить до сонливості - звідси й назва "валер’яниця":) Зате помірне вживання чинить м’яку седитативну дію.


http://lib.rin.ru/doc/i/29748p.html
http://vsaduidoma.ru/2010/12/01/polevoj-salat-rapuncel-valerianella-vyrashhivanie-uxod-poleznye-svojstva-recepty/
xpywuk: (Default)
А ми здійснили зі Сливою подвиг століття - вибралися по липу й по черешні в старий садок. Це по такій полуденній спеці - ух...
***
Дику черешню, особливо цінні власне "дикі" гіркуваті ягоди, сушать на узвар або кисіль, які помічні на травлення, особливо після отруєнь.
А також плроди чорної черешні добрі для поліпшення крові (тут годяться як свіжі, так сушені) - після операцій, при анемії, при рясних місячних тощо.

Отже, дику черешню драглюють від кісточок і сушать. А далі на літр води йде десь піввсклянки ягід. Можна запарювати узвар - залили окропом і дали настоятися до охолодження, потім процідили. Або кисіль, на борошні чи крохмалі - тоді і ягоди можна з’їсти.
Якщо немає можливості нарвати дикої черешні, можна насушити й "свійської" - для цього купують гарно достиглу, не попсовану черешню середніх або пізніх сортів, чорну, краще дрібних ніж крупноягідних. Сушать і кладуть в узвар-кисіль у двічі-тричі більше ніж дикої. Чим крупніша була ягода культурної черешні - тим менша концентрація в ній "діючої речовини".
Плоди черешні цінні, як ліки, тим, що їх можна дітям і вагітним. Правда, маленьким дітям краще давати білі сорти.

Можна з дикої черешні робити й солодку горілчану настоянку - як і подібна настоянка з черемхи, вона помічна від бігунки і при розладі травлення. Для цього ягоди драглюють, дають стекти сокові, потім прив’ялюють 2-3 години на сонці чи в сушарці, далі засипають у скляну банку, гарно притовчують пальцями - щоби більше влізло. І заливають горілкою - скільки влізе ще рідини (саме тому треба старанно напхати банку ягодами). Далі мінімум на місяць настоювати в темному місці. Вживати по столовій ложці за потреби. Не зловживати - бо потім доведеться закусювати сливами :)
За подібним алгоритмом, тільки драглювати ягоди не треба, готується настоянка з черемхи (чорної чи віргінської - байдуже, тільки віргінська достигає в серпні), чи вишнево-черемхових гібридів. Але черемхову настоянку через місяць треба процідити.
(І так само готується настоянка з ірги - спершу привялити, а потім заливати горілкою.)
***
Сушену черешню можна використовувати для присмачення випічки, як замінник родзинок. Або відновлювати - заливаєте сушені ягоди солодким вином і ставите в темне прохолодне місце на 1-1,5 доби. Вино можна потім випити, а з ягід спекти пиріг.
xpywuk: (Default)
Цей рецепт теж давній - від тої пори, коли мама почала хворіти.
Тепер вона то практикує двічі на рік по місяцю.
Ну і я теж час від часу.
До бонусів - добре не лише на серце і для крові, але й гарно налагоджує травлення, якщо в когось були закрепи.
Беремо чорні родзинки.
Купуючи, маєте перепитати, щоб були "лікувальні" - їх беруть для "серця". Тобтоо вони мають бути не копчені, не печені, не оброблені нічим, а просто сушені. Нині вони коштують в районі 30-35 грн. за кг на базарі.
Правильно їх їсти зранку на сніданок - на тшесерце.
Заливаєте дві повні жмені родзинок водою звечора. Вранці воду злити, а бубочки з’їсти. Якщо родзинки були хороші (а жменька щедра) - має вийти десь склянка ягідок.
Мені кілограм родзинок вистачає днів на 10, а то й на два тижні.
xpywuk: (Default)
Берете кропиву, сушите перетираєте на порошок - і додаєте в усі страви по чайній ложці (в творог, в кефір, у суп, у кашу...) чи хоч би по пучці.

Крім кропиви можна робити "зелений порошок" з амаранту, люцерни, червоної конюшини.

А оптимальний варіант - всі три компоненти в рівних пропорціях. І потім з цієї штуки робиться купа хороших страв - "картопляна юшечка" (на літр іде три картоплини, одна цибулинка, одна морквинка, столова ложка з вершком порошку і ложки зо дві вершків-сметани-йогурту - для тих, кому не можна супів_на_бульйоні саме те). Не алергікам і невагітним можна додавати й інші сушені трави. Наприклад, багато білку є в салатній лободі (не плутати з одноіменним бур’яном!!!), її теж сушать і перетирають в порошок, який потім додають в різні страви та в тісто, щоб хліб не черствів. 
З чарівним зеленим порошком роблять "зелені мюслі" (див. попередній запис), сирну намазку, паштет, особливо пісний, можна додавати в сметанкові соуси, в картоплю-пюре, в котлети тощо
Такі от "зелені порошки" - знахідка для вегетаріанців, хирлявчиків і на час посту.
xpywuk: (Default)
Це перевірений рецепт - перевірений на мамі. Їй колись, коли була підозра на злоякісну пухлину, і  треба було пити гормони та всяке таке, а ще серце хворе - приписала одна лікарка.
Тобто "народний рецепт" від офіційної медицини.
Таку штуку радять для підвищення гемоглобіну вагітним, годуючим, дистрофікам і людями після операції. Також вона добра на серце і травлення.
А ще цю фішку ще використовують сироїди і всякі вегетаріанці.
Отже.
Береться зелена (несмажена) гречка, добре миється, замочується на добу. Потім ще раз миється і  висушується на рушничку. Потім перетираєтсья на кавомолці - в порошок. А потім цей порошок щодня вживається - або "чайна ложка з горою" на півсклянки води, розмішати, випити (як на мене, бєее)... Або значно гуманніший спосіб (і ура - він теж дієвий!) - посипати меленою гречкою всі можливі страви (від супу до морозива). Розраховуючи це діло так, щоб в сумі за добу була чайна ложка з верхом. 
Принципово, щоб гречка була саме НЕСМАЖЕНА.

Ще про вживання зеленої гречки див. тут: http://womantrick.ru/zelenaya-grechka-zhivoe-chudo-prirody/
Дякую за посилання Лесі, бо сама я вже трохи призабула, як пророщувати гречку.
Зате згадала, як з неї роблять "пластівці". Це так звані "гречані мюслі". Отже, проростили ви свою зелену гречку так, як написано в тій статті. А потім її висушують в сушарці при температурі не більше 40 С. А далі готуються собі класичні мюслі  - "гречка" + сухофрукти заливається звечора кефіром чи йогуртом. І на ранок сніданок готовий. Або так звані "зелені мюслі" - крупа + кріп-петрушка-інша_улюблена_зелень + прянощі (і зубочок часнику для гурманів:) + йогурт чи кефір. На ранок все готово. Я таку штуку люблю навіть більше за солодкі мюслі.
xpywuk: (Default)
Ніколи цього не робила ще, тому поради поки - з чужих рук:
http://www.countrysideliving.net/cuisine/Make-Your-Own-Herbal-Tea.html
http://vedastore.net/document1050.html
http://utasw.com/page/jak-prigotuvati-z-litnih-dariv-prirodi-korisnij-i-aromatnij-chaj-berendeja
http://10diet.net/malina.html

Заготовка чая из дикорастущих трав
Чай из листьев

Для приготовления травяного чая листья собирают с растений по окончании их цветения в солнечную погоду, после того, как листья обсохнут от росы.

Обрывать нужно только здоровые листья, не поврежденными насекомыми, не почерневшие, не пожелтевшие. Листья каждого вида должны обрабатываться отдельно.

Сразу же после сбора, их следует просмотреть, очистить от посторонних примесей, разложить тонким слоем для провяливания на мешковину, натянутую на деревянную раму и установленную в тени, на чердаке, под навесом или в хорошо проветриваемом помещении.

Во время провяливания нужно следить за тем, чтобы листья не высыхали и не загнивали. Летом при температуре воздуха 24-28 °C провяливание длится от 3 до 5 часов.

При этом, листья испаряют часть влаги, теряют упругость и становятся мягкими. После этого, из них заготавливают чай одним из следующих способов.

Первый способ. Листья хорошо просушить в тени и хранить в сухом прохладном помещении в закрытой таре, не имеющей посторонних острых запахов. Так, например готовят чай из брусничного листа.

Для заваривания чая сухие листья кладут в чайник, заливают холодной водой и кипятят несколько минут. Получается напиток темного цвета, приятный на вкус.

Второй способ. Провяленные листья нарезать острым ножом из нержавеющей стали на мелкие части и сушить в тени, часто перемешивая для равномерного высыхания. Затем, чайную массу слегка обжарить на сковороде при температуре 150-160 °C и расфасовать в тару.

Третий способ. Провяленные листья сложить в большую глиняную или эмалированную посуду, плотно умять деревянным пестиком до самого верха, накрыть сковородой или фанерой, перевернуть вверх дном и поставить в протопленную печь или духовку на 12 часов для томления.

При этом, сырая масса листьев приобретает буроватый оттенок и приятный запах.

После томления листья выложить на стол, закатать в виде трубочек и перетирать их между ладонями до тех пор, пока не выступит зеленый сок.

Потом, листья мелко нарезать острым ножом и сушить при температуре 80-100 °C в духовке в течение 2-3 часов.

Четвертый способ. Провяленные листья, после того, как они станут мягкими, прокручивать между ладонями до тех пор, пока из них не выделится сок.

Затем, уложить их на чистую ткань слоем 8-10 см в помещении с температурой воздуха 26-30 °C для ферментации. После этого, листья мелко нарезать и высушить, как в предыдущем случае.

Изготовленный этим способом чай из листьев малины, земляники, кипрея и других растений, при заваривании, приобретает интенсивную окраску, приятный вкус и запах.

Травяной вкус и запах, при томлении и ферментации, почти полностью исчезают.
Ежевичный чай

Свежие листья ежевики промыть в холодной воде, обсушить, сложить в посуду, закрыть крышкой и держать до тех пор, пока они не завянут.

Затем, скатать их валиками, мелко нарезать, слегка спрыснуть водой, завернуть в чистую льняную ткань и оставить на 3 дня в темном месте. Потом, быстро высушить в духовке при температуре 50 °C. Хранить чай в плотно закрытых банках.
Чай из цветков

Такой чай можно приготовить из лепестков шиповника, цветков липы (без прицветников), первоцвета весеннего (без чашечек), душицы, таволги вязолистной, земляники и других цветков.

Собранные цветки очистить от посторонних примесей и высушить на солнце. Цветки каждого вида растений нужно обрабатывать отдельно, заваривать же цветочный чай можно, как из одного, так и из нескольких видов цветков.
Чай из цветков и листьев

Этот чай готовят так же, как и предыдущий.

Чай из плодов и ягод. Чайные напитки можно приготовить из сушеных плодов дикой яблони и боярышника, шиповника, рябины, ягод земляники, малины и др.

Плоды и ягоды, перед сушкой, нужно отсортировать, промыть в холодной воде, дать воде стечь.

Затем, высушить их на солнце, в печи или в духовке при температуре 40-50 °C, а по мере подсыхания, – 40-50 °C. Продолжительность сушки – от 2 до 4 часов.

Высушенные до твердого состояния плоды и ягоды (кроме малины и земляники) слегка поджарить и хранить в жестяных и стеклянных банках. При этом, свой цвет и аромат они сохраняют не менее года.
Чай из корней

Хороший чай можно приготовить из корней цикория, дягиля лекарственного и одуванчика.

Поздней осенью или ранней весной, корни этих растений нужно выкопать, тщательно промыть, очистить от мелких корешков, разрезать на кусочки и подсушить на воздухе.

Затем, их следует досушить в духовке или печи. Сухие корни обжаривать до тех пор, пока они не приобретут темно-коричневый цвет, раздробить в ступке или смолоть в кофемолке.
Чай из смеси корней и трав

Свежие листья зверобоя или кипрея, корни дягиля, нарезанные полосками или палочками, смешать, положить в глиняный горшок, смесь уплотнить, горшок плотно закрыть и поставить в духовку или русскую печь для томления.

Через 6-10 часов смесь высыпать на чистую бумагу, измельчить и высушить на воздухе.

На 1 кг листьев – 100 г корней.

По этому рецепту можно приготовить чай из листьев боярышника, земляники, вишни, черники, чабреца, ежевики, малины, цветков таволги, зверобоя, липы и других растений.
Капорский чай

Свежие листья кипрея промыть в холодной воде, обсушить, сложить в посуду, закрыть крышкой и держать до тех пор, пока они не завянут.

Затем, скатать их валиками, мелко нарезать, слегка спрыснуть водой, завернуть в чистую льняную ткань и оставить на 3 дня в темном месте.

Потом, быстро высушить в духовке при температуре 50 °C.
xpywuk: (Default)
Цвітуть суниця і малина - саме час рвати листя на чай.

Суничний чай - це феєрія:) Це неймовірні пахощі! 
Звучить, як рекламний слоган, але чиста правда.

Суниця лісова - помічна від багатьох недуг (антизапальна, сечогінна, жовчогінна) і дуже запашна. Її приємно пити. Якщо чай п’ють з лікувальною метою - лікують запалення - краще його поєднувати з медом, тоді більша користь. Дітям дають від 3х років.
І малина - добра при застуді. Листя малини можна, до речі, не лише сушити, але й ферментувати.


Дуже корисний ось такий чай:
листя смородини:суниці:берези в пропорції 1:1:1
або 
листя смородини:суниці:споришу 1:1:1

А при застуді, особливо, коли температура п’ють такий чай: малина+ожина+суниця+липа(квіти)+смородина... 1:1:1:2:1

При проблемах запального характеру жіночої та сечової системи - приймають ванни з суниці, ромашки та календули.... правда, я не уявляю, скільки то треба насушити зілля.
Але реально помічно, я колись в дитсадку дещо простудила - і реально мама рятувала мене суничним чаєм, обійшлося без антибіотиків.
xpywuk: (Default)
Травень - час робити столисту настоянку.
Я давно шукала рецепт - тепер ось маю.

Столиста настоянка так називається, бо на півлітра горілки береться 100 листків. (Горілка має бути високої якості, але не ароматизована. Якщо насоянка робиться на спирту - спирт розводиться очищеною водою.) Інколи її роблять лікернм чином - тоді на півлітра горілки ще йде склянка цукру. І перші три дні настій струшується.

Обов’язкові компоненти: листя смородини, малини (ожини), вишні, сливи, груші, лісової суниці та берези в рівних пропорціях. Можна додати листя шовковиці та барбарису. Той компонент, на який є алергія - виключається. Гіпертоніки можуть додати квіти глоду.

Листя настоюється місяць у темному місці, а потім проціджується. Зберігається теж у темному місці. 

Загалом ця настоянка п’ється для підтримки імунітету в осінньо-весняний період - на дорослу людину зранку столова ложка в негарячий чай чи сік. 21 день, потім перерва від 10 до 21 дня і повторити.
Тако можна вживати одноразово - замість глінтвейну на початках хвороби.

Не можна вживати вагітним і малим дітям.
Діти від 7 років, якщо мають нормальну вагу, - по пів чайної ложки 10 днів.

Але правильно зроблена настоянка має бути дуже пахуча - і може використовуватся замість коньяку для ароматизації тіста чи кремів. 
xpywuk: (Default)
Рецептура моя. Випробувана.

Насправді, попри екзотичність назви та сировини, це звичайне варення приготоване цукатовим чином. Так звані "сім днів". Цукати в сиропі.

Воно не потребує додаткових присмак - прянощів, лимону тощо, бо саме є дуже запашним. Лише соснові гілки, вода та цукор.
 

Вариться це варення у травні, коли на соснах розпукуються бруньки і з’являються молоді гілочки... треба спіймати час, доки ті гілочки не задерев’яніли.
Вони солодкі, соковиті, пахучі та м’якесенькі - ними люблять ласувати, як тварини, так і попелюха... 
Найважчий етап - піти в ліс, знайти молоді сосни, нарізати молоді світлозелені гілочки. Робити це ліпше ножицями, аніж ножем чи руками. І не по-варварськи - не обрізати всі гілочки в кроні чи бічній сосновій "лапі", щоб деревце могло рости собі далі.
Отож, мліючи від пахощів, приносимо цей скарб додому. Вишукуємо емальовану каструлю чи миску, яка нам не знадобиться ближчий тиждень і починаємо чаклувати.
Підготовчий етап:
1. Помити старанно гілочки під проточною водою, щоб ніякі павучки-комашки та сухі лусочки не занапастили нам смаколика.
2. Порізати гілочки на шматочки 2-4 см.
3. Замочити у холодній воді на кілька годин (2-3 цілком достатньо, але можна й більше).
4. Злити воду. Ще раз уважно подивитися чи не попало в наше майбутнє варення якесь сміття.

Власне варіння варення:
1. Робимо цукровий сироп у пропорції 1:1 (літр води - літр цукру).
2. Заливаємо гарячим сиропом підготовані гілочки, щоб сироп їх покривав.
3. Кип’ятимо 5 хв.
4. Залишаємо в спокої на добу.
5. Наступного дня доводимо до кипіння, кип’ятимо 5 хв і лишаємо в спокої на добу.
6. І так 5-6 днів.
7. В "день сьомий" доводимо наше варення до кипіння, варимо хвилин 10-15, перевіряємо виделкою чи м’якесенькі наші "гілочки", чи добре процукровані...
8. Розливаємо в банки і закриваємо.
Варення сильно уварюється - об’єм початкового в і кінцевого продукту відрізняється в 2-3 рази. Колір страви світло-зелений, бежево-зеленувато-жовтий. Смак - хвойний, солодкий з кислинкою.  

Таке варення добре зберігається, не кисне, не грає, не пліснявіє і не зацукрююється. Його можна вживати власне як варення до чаю. Воно помічне від кашлю, при застуді. Дуже економне - багато не з’їси зараз :) тому варто закривати в меленьких баночках. А можна окремо вживати сироп, а окремо цукатики - наприклад, прикрасити ними торт. Чи вкрити шоколадом.

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 10:38 pm
Powered by Dreamwidth Studios