xpywuk: (ромашка)
Три дні люди не ночували вдома, і всьо - вже є елемент непослуху.
Вчора собака виконувала команду "до мене" з N-го разу і через Хрещатик.
Сьогодні вона її просто не виконала, а пішла - такої ганьби не було з цуценячого віку - ганяти гусей.

І це попри весь тактильний контакт і щоденні півторагодинні прогулянки та розмови.

***
Що ж, доведеться трохи пропрацювати цей момент - ще більше уваги, більше слів, більше дотиків, і вправи з командами...
***
А люди часом скаржаться, що їх діти не слухаються. Ага...
xpywuk: (ромашка)
Одного прохолодного ранку поїхала я до міста. До церкви.
Вдягла джинсову спідницю і футболку з довгим рукавом, светра. Взула туфлі.
По обіді випогодилося.
Я мала купити собі новий одяг і взуття. Отож, потім поїхала по закупи. Купила. Перевдяглася й перезвулася. Вранішній одяг склала в торбинку.

Разом із Тарасом повертаємося ми додому... а Слива нас не пускає у двір. Гавкає і перекриває ворота - так вони "не пускають". Каже Тарасові: "Як ти посмів чужу жінку в хату привести?! А дружина де?"
Тарас сміється: "Це Зоя".
Слива: "Не вірю! Зоя поїхала в інакшій шкурі!"
Я починаю до неї говорити - в собаки здивування. Зовнішність - чужа, а голос "свій". Кажу: "Йди, понюхай, це я!"
Наближається обережно й недовірливо. Нюхає. Дивується. Від здивування аж сідає. Думає.
І починає радісно стрибати довкола: "Як ти зуміла не вдома геть поміняти шкурку?"
І до Тараса - лащитися-перепрошувати :)

Ми довго з того сміялися:)
xpywuk: (ромашка)
Як відомо, зрілість суспільства багато в чому вимірюється ставленням до дітей, старих, інвалідів і тварин... Як у нас із дітьми, літніми людьми і тими, чиї можливості обмежені через хворобу і каліцтво, пишуть багато.
Я додам свої собачі п’ять копійок. І не про бездомних псів.

В Україні нема культури утримання собак робочих порід. Як показало шестирічне спостереження за життям одного собачого розплідника, українцям нафіг не треба, розумні - направду розумні! з інстинктивно закладеними навиками! - собаки-пастухи, собаки-рятівники, компаньйони...
ррррррррр! )
xpywuk: (ромашка)
А це з червневої прогулянки.
Традиційна розвага :) діалог:
- Собако, сядь, я з тебе повідець зніму, побігаєш за селом досхочу...
Slyva3

Далі йде компромат:)
дуже провокативні знімки :) )
xpywuk: (ромашка)
Давно я не показувала собачих хвосто-хвастографій.
Ну якось шаріюся я.

А ми майже щодня гуляємо.

Сливка - так славна. Доросла, ставна, лагідна і слухняна.
Трохи руда від літнього сонця. І хвіст у реп’яхах - ордени з прогулянки.

Ось "пейзаж із собакою" - Сливка виконала команду "сядь!" і вимагає мурксиків (виконувати команду за смаколики притаманно лише дітям - дорослий пес просить, щоб його пожалували за послух).

дві хвостографії )

А це моя страшна помста за те, що дехто, наступив мені своєю ведмежою лапиською на ногу. За це я "розстелила ведмежу шкуру" і всілася зверху:)
Зверніть увагу, тут добре видно щасливу собачу усмішку :)

 
xpywuk: (ромашка)
В Брісклейні http://brisklane.com/index.php  знову розпродаж.
Розшукують адекватні господарі для двох хлопчиків-бернів (бернський зененхунд) однорічного віку. Розумні, товариські дружелюбні. Не виставкового класу.
Також є два шестимісячні цуценяти фландського був’є, теж не виставкового класу.

Хороший родовід, собаки не хворі, адекватні, робочі якості в нормі тощо. Просто не мають виставкової кар’єри й не надаються для професійного розведення.

В адекватну родину, де люди розуміють, що подібних собак на ланцюг не садовлять, у вольєрі не замикають, не б’ють і не морять голодом (були прицеденти)... а також готові витратити час і кошти на базові уроки послуху в собачій школі (так, собака може бути сторазів усі-пусі-улюбленець родини, але має знати базові команди і слухатися господаря)... так ось хорошим людям їх віддадуть за символічну ціну (паспорт+довідка про щеплення), тобто майжезадарма.

Телефон господарки розплідника дам особисто. Питайте. 
xpywuk: (ромашка)
Слива з юності не любить п’яних, матюкливих... і коли палять. Вона рідко гавкає на перехожих з-за огорожі. Виняток — ті, хто агресивно кричать і галасують, йдучи вулицею.
І я теж не люблю п’яних, матюкливих і цигаркового диму. В нас тут повне порозуміння.
І ось працювали в нас майстри влітку... І один з них, Славко — курець. Я зварила хлопцям кави і вони сіли перепочити під сливою (дерево таке, не подумайте чого), на лавиці в холодочку перепочити. І Славко вирішив закурити. Запалив цигарку і підніс її до рота. Слива підійшла, сіла поруч. Охайно взяла в зуби його руку і відвела від рота. Сидить і дивиться так лагідно-лагідно. Той береться знову закурити — вона робить так само. За третім разом хлопці мене покликали...
- А що вона хоче?
- Намагається пояснити вам, що в нас не курять. Я погано переношу цигарковий дим. І взагалі — це згубна звичка.
Слива згідливо замахала хвостом і усміхнулася на всю пащеку.
Більше хлопці в подвір’ї не курили:) І мені для цього не довелося навіть жоднісінького слова сказати. Слива все сама доволі славно пояснила.
xpywuk: (ромашка)
Зененхунди — дуже хазяйські собаки. Адже колись вони пасли отару (“овечок на альпійських луках), розвозили молоко, підвозили сіно... трудяжки. Звідси й абсолютно "куркульська" психологія: “всіх пускати — нікого не випускати” і “все, що принесли — наше” - це два улюблені прислів’я зеників.
Ці собаки дуже радіють гостям :) Вони привітно всміхаються на всю пащеку і махають хвостом. Але вийти з “території” - то може бути дім, квартира, обійстя тощо - дозволять лише у згідливій присутності господаря. А вже винести щось — тут маєте вербально пояснити собаці, що “можна”, що “дозволили”.
Зененхунд дуже рідко може вкусити людину - така агресія не притаманно породі. Він кладе нападника на спину і вкладається зверху. 30-45 кг лагідного щастя із доброзичливими очима... велитенськими зубищами і басовитим "гав!".
Як це відбуваєтья в житті?
Працювали в нас улітку майстри — міняли відмостку довкола будинку і криниці. В перший день ми познайоммили їх зі Сливою — хлопці дали себе обнюхати, я назвала їх на ім’я, пояснила, що вони тут з мого дозволу, так, вони будуть шуміти, але все, що вони робитимуть — я дозволила. На цьому ситуація була вичерпана. Я пішла собі в хату, в сад... займалася своїми справами. А Слива — без прив’язі, ясна річ! - лишилася з хлопцями. Спостерігала собі за їхньою роботою, дрімала то на сонці, то в затінку... Коли вони називали її по імені, привітно махала хвостом. Аж до вечора, коли людям треба було йти додому.
Як тільки вони наблизилися до хвіртки, їх там уже чекала Слива. Перекриваючи собою вихід. Слива сказала: “Гав!” І це прозвучало голосно і грізно. Хлопці здивувалися (не скажу, що злякалися... але думаю, злякалися трохи): чому цілий день собака мовчав, а тепер гарчить і гавкає? Я вишла з хати: “Сливо, вони можуть вийти. Я дозволяю”. - “Гав?” - “Так, Сливо, вони можуть іти”. - “Ну, як знаєш, - сказала Слива. - Шановні, нічого особистого. Щасти!”. Відійшла від хвіртки і помахала хвостом на прощання.
Наступного дня в Сливи було свято — привезли мішки з цементом і всяке таке. І все це занесли у двір! А потім прийшли знову майстри — і принесли якісь свої інструменти. “Хороші, корисні люди, - подумала Слива. - Шумлять, правда. Але приходять і приносять”. Щоб увечері Слива дозволила хлопцям піти... з їхнім же інструментом, довелося вийти і провести виховну роботу, а потім власноруч відчинити хвіртку. Але Слива ще довго жалібно дивилася їм у слід: “Ну де справедливість — приносять... і уносять! І Хазяйка це дозволяє! Куди котиться світ!”
І так тривало щовечора, протягом трьох тижнів: заходите? доброго дня! - виходите? а зараз я хазяйку покличу! а що це у вас у руках? а може, залишите це тут?
Ніяка звичка не перебиває інстинктів багатьох поколінь предків.
xpywuk: (ромашка)
Трохи позитивчику :)
А то негода, кінець світу та всякі прикрості. Воно, звісно, наразі - актуальна тема.
Але ж хочеться чогось хорошого, еге ж? Поділюся з вами нашими сімейними радощами.
Одна з найприємніших забав - покепкувати з когось хвостатого. Особливо, коли вдається втнути справжній жарт, мовний жарт, а не просто зробити зворушливу чи кумедну знімку.

Спілкуватися з собакою, дорослою, вихованою та соціалізованою — саме задоволення. Це знає кожен, кому пощастило мати розумну, люблячу та вірну тварину.
І часом можна собі дозволити трохи пожартувати.
Загалом пожартувати з пса — не легко. Щоб ми там не говорили, а інтонація і запах, що супроводить емоцію — нас видають. Але інколи вдається поповнити родинну колекцію жартів.
***
.... )
***
Ми прийшли втрьох з прогулянки, передяглися в домашнє. Готуємо вечерю.
... )
xpywuk: (ангел на долоні)
Колись у моєму покійному попередньому ЖуЖуці я публікувала свої собачі правдиві історії.
Хочете ще?


ЗЖ
Як Остін став хоробрий

(собачі історії)
... )
xpywuk: (ангел на долоні)
А за вікном - ясний сонячний день!
Сонячний день!
І кольоровий іскристий сніг!
***
В нас від суботи не ходять автобуси. Шмат дороги між селами через поле й досі не розчистили - там якихось два клометри, а все ж. І до села не дстатися - півметри снігу на дорозі, а у ярках і глибше. Не привозять продукти в крамницю, не приїжджає пошта. Другий тиждень, як у школярів канікули - відтоді, як шкільний автобус загруз під лісом... 
Тепер мій чоловік щодня гуляє аж двічі... ну й правильно, а то сидить цілий день у офісі...
***
А в хаті тепло.  І в мене навіть є і-т.
***
На вікні у спальні - червона герань. А на кухні - цвіте різдняник.
*** 
На кожному пледі - спить по киці. Наймодніший зимовий аксесуар - пухнаста подушка-грілка, з автопідгрівом, мурзикою та тихим вібруванням.
***
Добігає кінця стратегічний запас мандаринок...
***
Слива має новий повідець і ошийник. Але до лісу нам не дістатися. Хіба навчитися літати.
***
У дворі - мережа тунелів. Навіть будувати снігову фортецю не тре’ - вже є! Це мене сусід у понеділок відкопав, коли чоловік був у від’їзді... було смішно й геть не страшно. Від несподіванки й фантасмагоричності ситуації - страх випарувався, лишилися тільки веселе здивуваня й зачудування. Це ж треба, скільки снігу!   Слива вибігла вранці в туалет, а сходів біля ґанку нема - від дверей починається біле море. В якому навіть собако-ведмеді тонуть з головою. Я обачно вирішила чекати допомоги від божого ангела з лопатою. 
...ой, що буде, коли це все почне танути....
***
Зате яка солодка калина! Ммм, геть різдвяна.
xpywuk: (Default)
Так, як обробляти собак можна засобом від бліх-кліщів не пізніше ніж за 1 місяцьи до в’язки. А гуляти якось треба.
Почала шукати народні рецепти.

Ось на цьому сайті є такий рецепт 
http://www.aromajournal.com
Средство от клещей
Масла чайного дерева, лаванды,чабреца.
2 ст.л. растительного масла-базы (если вы будете делать средство для убивания клещей, например, для собак, то используйте масло сладкого миндаля, оно содержит небольшое количество серы, тоже действуюей на клещей), 10-25 кап. эфирное масло герани. Смешайте эфирное масло и базовое, смесь хранится 6 месяцев. Для защиты от клещей нанесите несколько капель смеси на одежду и кожу, избегая области вокруг глаз.
Кроме эфирного масла герани, для защиты от клещей можно использовать эфирное масло пальмарозы.
Очень для убивания клещей у собак - эфирное масло болотной мяты. Но пользоваться им нужно с осторожностью, никогда не использовать у беременных животных.


Обробляти слід перед прогулянкою, не частіше ніж раз у 3 дні. Починати - від холки.
На морду - не наносити!

Загалом - дорогувато виходить.
В мене вдома є ч.д., лаванда, герань. Пальмарозу - бачила в одній аптеці, але мені туди не по дорозі сьогодні, а в іншій - не було.
Мигдалева олія - 24 грн за 60 мл. Якби все купити - то було б більше 100 грн. А хімічні краплі від кліщів - на Сливу 60 грн. на квартал. + спрей біля 150 грн на рік.
Але що зробиш.
Наскільки ефективно гратися з оліками - час покаже.
За одне оброблю свої прогулянкові джинси:)
xpywuk: (Default)
Собаче весілля - не проста справа. Якщо дівчина походить зі шляхетної родини. Сьільки справ! Стільки суєти! Стільки паперів!

Сидить прекрасна панна під замком - надвір не пускають, роботи не дають... Прогулянки - лише з "дуєньєю" на короткому повідці й у далеких полях. Навіть фредстрічку до путя не прочитаєш. Особливо - що на рідному кутку робиться. А там же - любовні послання на кожному стовпчику, і ще з десяток - просто під воротами.
Апетиту - нема. (хіба якийсь смаколик, і то припроханий.)
І мріється, і переживається... І тривога гризе...

В цей час родина (сувора й невблаганна) сидить і вибирає каваліра: підходящого, як за родослівною (крос- чи лінійна в’язка), так і за фенотипом. Найкращого!
"Цей підходить, цей не годить, цей - ризиковано, цей - може бути..."
Але вибрати треба швидко й рішуче. Бо на всі шлюбні справи - лише 3 дні.

А панна спить і снить, і гірко зітхає.
Народження дітей - це зміна статусу, це - релізація потенції, це - ух-ух-ух і лизь-лизь-лизь, і взагалі - щастя. І неабияка мотивація до послуху.

Врешті - кавалір вибраний. Перемовини завершено. Власники й розвідники віртуально потискають одне одному руки. І щаслива господиня (поєднавши в собі і мамку, і сеньйору цієї панни) їде в Клуб затверджувати шлюбну угоду. Потім - пакувати сумку (миска+корм+вода). І - в дорогу.

...а романтичня почуття - кому до них яке діло. Головне - якість потомства. Здорові, урівноважені діти.
А кохання - ну що ж, ось буде повня і можна буде виспівати всю печаль в ліричних собачих віршах.
xpywuk: (Default)
Відмінно.
Гарні характеристики: дрібна і худа компактна, мобільна і гармонійно збудована. (Проблему з зубами ми успішно переросли.)
Призи: САС.
Результат - дозвіл на в’язку і цуциків.

Хлопчика вже бачили. Каваліра звуть Яр Тур (ім’я промовисте).

Якщо все буде гаразд, через два місяці на нас чекає акція: "Купи хундика, отримай котика в подарунок",

Втомлені,як собаки:) нашвидку повечеряли і звалилися відсипатися.
Враження про виставку "з середини" - дасть Бог завтра.


Дякую всім, хто за нас вболівав.
Скоро будуть фото - від Тараса.

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 07:51 am
Powered by Dreamwidth Studios