xpywuk: (ромашка)
Сьогодні моя психотерапевт привітала мене з одужанням. Я їй тільки добрий день встигла сказати. А вона мене обійняла і поздоровила:) Тру-ля-ля!
Депресії більше нема.
На цьому я завершую вести психотерапевтичний щоденник.
Дякую за увагу усім, хто читав.
Дякую за молитву і добрі побажання всім, хто вболівав.

Хто хотів би то прочитати, але соромився - ще має нагоду. Нагадую, це підзамкова окрема група. Ще певний час ці пости повисять у просторі ЖЖ.

Ближчі три роки я продовжуватиму вести щоденик. Таке мені завдання від психотерапевта. Маю записувати думки, почуття, переживання, відкриття, сни. Вчитися жити серед почуттів.
Але в мене вже нема терапевтичної необхідності оприлюднювати такі нотатки. Проте якщо є ті, кому це цікаво - кажіть. Мені не важко публікувати то під замочком. Фамільярно-інтимна конспірологія листування з Високим Начальством залишиться:) Що зміниться - не знаю.

Read more... )
xpywuk: (ромашка)
ПСИХОЛОГІЧНА САМОДОПОМОГА НА НАЙБЛИЖЧИЙ ПЕРІОД

1. Вірте, що жах закінчиться. Він завжди закінчується. Найтемніша ніч — перед світанком.
Ви не залежите цілком і повністю від оточуючих подій. В кожного з нас є внутрішня автономія, на яку ми опираємося, як реагувати і що робити. Важливо це визнати. І з цього почнеться більш якісна саморегуляція і в дрібницях, і у важливих діях.

2. Щоб морок не переміг, відслідковуйте, коли залипаєте в стані страху, ступору, апатії. Переключайте себе з соцмереж і відеопереглядів, “думок по колу” простими діями — фізичними, побутовими, прибиранням, готуванням їжі.

3. Робіть прості речі, які утримують стабільність дня - разом снідайте і вечеряйте, розмовляючи. Протягом дня зізвонюйтесь просто, щоб почути голос один одного і запитати “Як Ти?”. Серйозний чи трагічний привід для цього не потрібен. Теплий дотик один до одного - це найважливіше. Це повертає до здорових процесів реальності.

4. Допомога собі. Продумайте 3 варіанти розгортання подій свого життя, як Ви собі їх уявляєте.
Найгірший варіант — в чому він для Вас полягає? Що Ви тоді робите? Як себе будете рятувати? Відповідь на це — з позиції - “справлюсь”.

Найблагополучніший варіант? Як він виглядаєу вашому житті? Які нові сили, резерви і вектори руху Вам це додає? Якби Ви в нього вірили більше, щоб Ви по-новому робили вже зараз?

Середній “вялотекучий” варіант розвитку подій — що це означає саме для Вас? Як Ви будете себе в ньому зберігати? В чому Ви будете себе зміцнювати і рухатися в житті до своїх цілей, навчаючись бути більш гнучкими?

Дайте відповіді собі на ці питання, виходячи зі здорового глузду, інтуїції і внутрішньої мудрості, які неможливо до кінця перекрити тривогою. Запишіть відповідь на листочку на кожне питання. І побачите, що “дим страху” руйнується наявними варіантами.

5. Те, що не можете подолати в собі чи у зовнішніх подіях, осмислити і “вкласти в голову” - віддайте Богу, Життю, Любові, Справедливості — Вищій Добрій Силі, як Ви її називаєте.
Людський розум не може відразу і до кінця збагнути сенс величезних процесів. Це потребує багатьох місяців і років. Намагайтеся не рвати собі серце до кінця. Воно буде потрібне для зцілення любов'ю.

6. Про почуття. Всі почуття — і негативні теж — є природними. Давайте їм “витікати”, проговорюйте, виписуйте в переписках. Вивільняйтесь. Важкий і віддалений наслідок війни — це “замороження почуттів”. Це їх відсутність, яка нас робить замкнутими і не чутливими до почуттів любові і близькості, обміну душевним. Прояв — дитина звертається про неприємною ситуацією, а ми їй - “почекай з цими дрібницями, не до цього” і так дуже часто. Зовнішня криза минає, а відкидання і нехтування — залишаються. Вони ще й від попередніх криз не минули. Ми маємо вчитися і горювати, і оживати, і вірити, і діяти.

7. Бережіть сім'ю і стосунки, не замикаючись один від одного. Зараз саме час менше критикувати, більше цінувати. Окремо для жінок. Тих, які серед багатьох докорів своїм чоловікам, одним з останніх — закидали відсутність чоловічості, “бо ти не на Майдані”. Жінка, яка не вміє цінувати чоловіка за менші досягнення, найімовірніше, не зуміє цього зробити й за більші подвиги. Перестаньте їх обзивати “офісним планктоном”. Так, чоловікам сьогодні бракує віри в себе і впевненості. Як і нам, жінкам здебільшого, - вміння їх поважати і визнавати.
На “Майдани” потрібно благословляти за їх доброю волею, а не виштовхувати. Ми не маємо права розпоряджатися їхнім вибором, бо їх життя і смерть належить не нам, а їм самим і Богу.
Благословляючі на Майдан жінки готові стояти під тюрмами, і виходжувати рани. Любити без ока і без руки, ставати фінансовою опорою, коли прийшла біда. До чого готові ті жінки, для яких неучасть у Майдані є “+1 аргумент” в системі докорів, це окрема тема, яка потребує окремого осмислення.
Якщо Ваш дім не схожий на резиденцію, то подякуйте чоловікові, за те, що він не лише не крав, а й не вбивав. Щоб навчитися успішності будуть нові можливості.

Зараз те, як діє жінка може бути або дуже цілющою силою, або руйнівною зброєю. Вибір за нами.

8. Допомога дітям. Мудро дозуйте те, що розповідаєте дітям про події, опираючись на їх вік, чутливість. Приховувати не треба, бо це не реально. Прямі сцени насильства — відсівайте. Слідкуйте за своїми думками і коментарями. Діти збирають інформацію не лише з прямих розмов з ними, а й з коментарів, “кинутих мимоволі”. Саме вони сіють страх, який залишається надовго. У що віритимуть Ваші діти, залежить від Вас. Майже в усьому. Про сьогоднішні події — теж. Дуже важливі всі ритуали — сніданку, обіду, вечері, домашніх розмов. Спокійного виконання уроків. Майже як завжди. Це зберігає відчуття, що життя навколо не руйнується. Дітям, які тривожаться більше, прямо проговорюйте - “ти в безпеці”. Часто. Обнімайте і цілуйте значно більше, ніж раніше. І хваліть за будь-які дрібниці. Якомога більше теплих дотиків.
Попри все — дозволяйте собі відчувати радість кожного дня, кожен чудовий прояв дитини, кожен шкільний успіх. Це — підтримка живого в житті і самого життя. Радість, вдячність, цінність і молитва — це те, що протистоїть мороку.

9. Якщо Ви на роботі, то працюйте, як це для Вас можливо відповідно до реальних обставин. Бо хтось все таки має залишатися на місцях і бути частиною збереження впорядкованості і спокою.

Завжди є люди, які завдяки кризі можуть змобілізуватися і почати робити в житті те, на що не зважилися б в більш спокійні часи. Вчіться у них. Не їхнім діям, а життєвій позиції, вірі, мисленню, стилю життя.

10. МРІЙТЕ!! “Хто знає, заради ЧОГО, витримає будь яке ЯК”. Щоб побудувати майбутнє власними руками, потрібно знати “ЩО САМЕ Я ХОЧУ”. І це не є питання до держави. Не треба зараз “мучити себе питаннями”, ЯК я це робитиму. Це питання наступного етапу. Мрійте дуже конкретно, так, щоб ви майже відчули мрію “на дотик” - своє здоров'я, енергію, роботу, яку Ви хочете, щасливих і успішних дітей — відповідно до Вашого етапу життя. На стан “не знаю, чого хочу” ми отримуємо “нічого”. БУДЬТЕ ДО СЕБЕ ЩЕДРИМИ У СВОЇХ МРІЯХ І РОЗВИВАЙТЕ ВІДЧУТТЯ ДОСТОЙНОСТІ І УСВІДОМЛЕННЯ ТОГО, ЩО ВИ ГІДНІ ЦЕ ПРИЙНЯТИ.
Щоденна тактика життя є легшою, якщо Ви дійсно знаєте свою стратегію. Сумнів потрібен для уточнення деталей, а не для відмови від життєвого шляху.

Поверніться до себе і близьких обличчям і світ відповість взаємністю.
За нашою вірою нам дається.

З любов'ю до України, психолог Христина Карабин.

Дякую за перепост.
xpywuk: (ромашка)
Любі френди, якщо раптом хтось із вас живе біля моря, або часто там буває... чи не могли б ви презентувати мені зо 2-3 кг морської гальки? Округлих камінців різного розміру - від 1 до 3 см.
Я хочу вже давно зробити такий масажний килимок, а тепер, коли спробувала його в ділі, то ще більше хочу.

Новою поштою за мій рахунок.
Взамін - гостинчик із мого боку (їстівний, садівничий або рукодільний).
xpywuk: (ромашка)
В моєму дитинстві була популярною така примовка, її часто цитували мама, тьотя і навіть бабуся:
Ой болить у мене зуб,
бо не хоче їсти суп!
Дайте меду і сметани -
то він зразу перестане!


І я ніяк тоді не могла зрозуміти логіки сей народної мудрості: і що справді мед зі сметаною допомагають від зубного болю? А суп не хочуть, лише коли болять зуби?
Але в мене зуби не болять, а супу я категорично не хочу.
І меду зі сметаною також.
Я взагалі їла тоді мало й неохоче. І супу не любила, і борщу, і юшки... А від вареної цибулі в супі мене до сліз і відчаю проймала огида й нудота.

Здатність розуміти іронію, фразеологію і всякі там метафори в мене прокинулася після шести років. А в п’ять років я ще вірила, що у Краснолісах справді лише червонолисті дерева ростуть, а дівки виходять заміж після трьох років (якщо посватають, звісно, заміж - штука добровільна, але мене не посватають.... і не тому, що село Яхни - то не Красноліси, а по сусідству, а тому, що я вереда, яка не хоче їсти, спати чи ще там щось робити... минуло якихось два десятиліття і мій чоловік таки мене посватав, так що не вірте в народні прикмети і не їжте суп, якщо вам його не хочеться).
І тому примовлянки від зубного болю теж не розуміла. Можливо, тому, що зуби в мене в дитинстві не боліли.

...тепер ось зуби болять у чоловіка. І я йому дуже співчуваю, що він дотерпів до останнього і завтра бігом до лікаря. Але ж до того завтра якось треба дожити.

(До речі, наша "народна примовлянка" - то скорочений вірш "Хитрий зуб", автор Володимир Ладижець.)
xpywuk: (Default)
Ближчим часом мені доведеться дещо змінити мою дієту - лікар підкоригувала згідно нинішніх проблем.
Міняти діету - це завжди незручно, бо ж звичка - страшна штука:)
Але головне - напружитися в перші дні, а далі прийде благословенна звичка.

Здебільшого, всі зміни можна владнати "малою кров'ю" - переставивши місцями страви, які я й так їм. Ну, докупивши ще деякі присмаки (напр. кунжутову олію), яку я й так люблю, але купую рідко, бо дорога. Дозвіл наминати базилік - взагалі свято, бо я його люблю, але не їм через очі. 
Найважче виконати просте "більше їсти" :)

Головне питання:
ближчі півтрора місяці маю регулярно їсти СОЮ і страви з неї.
ДЕ КУПИТИ СМАЧНУ ЯКІСНУ СОЮ?
(На базарі бачила тільки технічну і кормову сою - вона типу теж підходяща, але має значно нижчі смакові властивості, ніж соя столових сортів).
Я вже років з десять не їла сої, надаючи перевагу іншим бобовим. І не сіяла, ясне діло.

І ще питання: які смачні страви з сої (лише смаженого не пропонувати) ви знаєте?
Ми з мамою готували лише рибні котлети і салат. Правда, смачну сою можна їсти і як квасольку, з олією і часником.
xpywuk: (Default)
Цю вправу я чула-читала багато разів - від одного хорошого-улюбленого викладача в у-ті, від свого священика, в працях католицьких психотерапевтів.

Вона справді помічна. Коли я її роблю, в мене менше болить голова, я менше дратуюся, а також підвищується працездатність.

Вона теж помічна при пологах:)
Крім того, ця вправа допомагає людям схильним до істерики, психосоматичних реакцій на стрес (спазм, млость, запаморочення), а також власне при запамороченні чиколи в транспорті захитує.
Отже, дихаєте в певному ритмі, наприклад:
 вдих - один-два-три-чотири-п’ять - видих - рахуєте подумкидо 5 - вдих - до 5 видих...
І коли ви почали дихати саме в цьому ритмі, підбираєте якусь молитву чи інше вербальне позитивне налаштування з 5 (або іншої кількості слів - залежно від обраного вам ритму) - і тепер дихаєте, не рахуючи 1-2-3-4-5, а подумки промовляючи цю фразу.
Бажано, щоб слова у фразі були з однаковою кількістю складів.
Наприклад: на ритм 1-2-3 лягає фраза "усе буде добре" і "Слава Богу за все" (за все - вважається одним словом: бо "за" службова частина мови:); 
на ритм 1-2-3-4-5 - скорочений варіант Ісусової молитви "Господи Ісусе Христе, помилуй мене".
Це може бути будь-який текст, релігійний чи світський, що містить "позитивне навіювання" - невеликого обсягу (до 10 слів).
Найуспішнішими є 3 і 5 членні фрази.
Десь за місяць практики відчуєте результат.
Краще мати в запасі - зо 5 таких "висловів" різного ритму й обсягу - на різні випа
І з власного досвіду ще таке: як на мене, починути тренування цієї вправи легше на прогулянці при хотьбі чи принаймні виконуючи монотонну роботу (плести гачком простий візерунок, лущити квасолю, перебирати трояндові пелюстки на варення:)))

Як діє ця вправа:
найперше, ти привчаєш себе до позитивної думки, що саме по собі вже гуд;
але крім того, ще й прив’язуєш це "позитивне навіювання" до ритму дихання чи кроків (чи монотонної ручної роботи). 
І тоді спрацьовує обопільний рефлекс: напр.,злякалися / захитало в транспорті / заболіла голова / хтось сказав гадость -  а ти починаєш дихати в певному ритмі й моментально згадуєш позитивну фразу в цьому ритмі... і за певний час тебе попускає. Або йдеш по вулиці, дурні думки в голову лізуть - а ти згадуєш позитивну фразу, підходящу до ритму кроків - і повільно глибоко дихаєш... і погані думки відступають, настрій кращає. 
Ну і крім того, навик глибоко і ритмічно дихати ще нікому не завадив. Це добре для судин (особливо, якщо дихати на прогулянці в парку) та легенів.

Коли я таку штуку практикувала щодня хоч півгодини - мала більшу працездатність і менше головних болей... і ліпший характер :) як бонус :)
А починаєш лінуватися - сам собі винен. АЛЕ навіть якщо місяць це попрактикувати щодня, а потім закинути чи практикувати менш регулярно - ефект "благої звички" залишається на все життя, це як навчитися їздити на велосипеді :)

А ще це допомагає при безсонні й усяків інтелектуальній перевтомі.
xpywuk: (Default)
Цю вправу мені рекламували двоє людей. Спершу мамина тітка - від головного болю, бо вона зміцнює судини. Потім Тарас - він асматик - для покращення роботи бронхів.
Потім я її надибувала в порадниках для вагітних.
Крім вагітних, її радять асматикам, людям, схильним до частих распіраторних захворювань, гіпертонікам, гіпотонікам, метеочутливим, мігреньщикам... а також дикторам і лекторам :)
Справжні йоги мене засміють, але нам, простим чайникам, теж треба з чогось починати :)
Недолік у цієї вправи один - її слід виконувати регулярно. Щодня. Тричі. Кожен сеанс займає трохи менше 10 хв.
Ефект з’являється десь за місяць.
Отже, дихаєте і подумки рахуєте:
вдих - один-два-три-чотири-п’ять - видих - знов до п’яти - вдих - до десяти - видих до десяти... і так до 60ти.
Робити цю вправу (це десь біля 10 хв) слід не менше 3 разів на добу :)
Можна лежачи, на чомусь твердому, а можна й на прогулянці.
xpywuk: (Default)
Так цікаво бігати щодня в садок, щоб подивитися, чи не розпукнулася ще одна брунька, чи не зазеленіли листочки, чи будуть квіточки, чи є вже зав’язь... Радіти, коли приймається посаджене.
Це навіть коли й не зцілює, все одно пітримує певну вітальність - маленька щоденна радість, очікування, сподівання, надія.
Так само тішать рослинки в горщиках, особливо посіяні, пророслі з насінинки... Ось уже скоро суниця піде на грядку - а були ж такі крихітки...

Гарденотерапия (чи по-нашому, садотерапія) діє інакше, ніж петтерапія. Теж потужно, але геть інакше. 
Тут "цілюща дія" створюється поєднанням трудотерапії (власне фізична праця на свіжому повітрі), арттерапії (при плануванні як саду, так і маленького квітника, доводиться залучати уяву, просторове мислення і "малювати), кольоротерапії (зелене + різні барви), аромотерпії (запахи землі, дощу, а потім трав і квітів, врешті плодів)... + медитативність, спокій від спілкування з природою і радість творчого перетворення світу...  і власне ось цей момент "щоденного очікування", що притаманний лише цьому виду психотерапії
.
Дивно, що садотерапія в нас не є поширеною. Ті, хто мають землю - пахають до перевтоми і не отримують жодного кайфу. А ті, кому така релаксація необхідна (люди розумової праці, мешканці міст, щасливці з "синдромом хронічної втоми", депресотики, діти з відаставанням у розвитку, люди "травмою", девіацією  - рідко до неї вдаються.) 

Є таке китайське? дзеннбуддиське? японське? прислів’я: хто щодня хоч кілька хвилин медитує на розквітлу квіку - ніколи не зазнає відчаю.

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 10:29 am
Powered by Dreamwidth Studios