xpywuk: (ромашка)
Цього разу я діяла згідно інструкції.

Справді смачно. Спочатку терпковувато-в’язкий смак у роті - якщо ви любите терен або кизил, або аронію, як і я, то десь так... А потім довгий солодкий післясмак. Ніякого полину:)
Не скажу, що це так і одразу стане моїм улюбленим напоєм, але для профілактики застуди я по чашечці-другій в день осилю.
xpywuk: (ромашка)
В мене росте 6-7 кущів хеномелесу: китайський, японський, маулея, і три сорти-гібриди... За нагоди - посаджу ще. Невибагливе, красиве-і-корисне.
Я люблю його за весняне цвітіння - крім тюльпанів, я й не згадаю, що цвіте настільки виразно червоним у травні. А рослин із цеглясто-теракотовою квіткою - ще менше.
Плоди ж вперше побачила і скуштувала позаторік.
Одна продавчиня на базарі за попереднім замовленням принесла мені "зелені яблучка" - плоди х.китайського. Справді яблучка, схожі на семеренку, але трошки довгасті, салатово-зеленого кольору. Кам’янисто-тверді - не вкусиш. Кислі. Без запаху. Якщо додати в чай - у напою з’являвся яскравий цитриновий присмак із яблучним відтінком.
Потім на іншому базарі випадково купила інший хеномелес, Маулея, - манюсінькі, 2,5-3 см в діаметрі, айвинки. З  восковим нальотом і запаморочливим запахом. Таця з ними стояла в мене два місяці у кімнаті, поки не висохли. І справді, цей різновид хеномелесу не гниє - висихає, а тоді за певний час розсипається на труху.

І я ніяк не могла зрозуміти, чому хеномелес обізвали "північним лимоном". Чому "японська айва" -  ясно, за подібністю плодів у одного виду. Але лимон? За вітамін С?
чим все закінчилося )

кудін

Sep. 24th, 2013 04:09 pm
xpywuk: (ромашка)
Купили.
В неділю після церкви ще є година-півтори до автобусу. То ми купили сирів із "італійської" сироварні. В них ще й овеча бринза є.
Поруч - лукуму.
І ще поруч - чаю та кави.
Тарас собі взяв традиційно пуер, а я три різновиди зеленого чаю.

А наостанок я набачила "стріли" - Ку Дін.
О! такий шанс попробувати.

Попробували. Гіркий, як полин:)
Виявилося, що я не правильно його запарила. Треба було не окропом, а як зелений чай.
Буду вчитися любити його. Попередній антизастудний напій - лапачо - мені не пішов. Не люблю "гіркі чаї".
xpywuk: (Default)
Останніми днями мені дуже смакує такий трав’яний чай:
меліса + шипшинові пелюстки 
в пропорції 1:1
+
1-2 гілочки чебрецю.

На півлітровий заварний всіх трав в мене йде жменя (це чай, а не заварка) - орієнтовно зо ді столоів ложки. Це свіжа трава, а не суха, якби суха, то кількість слід би було зменшити наполовину.

Найбільшою "чеснотою" цього чаю є те, що холодним він смакує ще більше ніж гарячим.
xpywuk: (Default)
Під час останньої застуди я пила 2 доволі помічні чаї. Чомусь (цікаво чому) малина мені вже обридла, лимон з імбиром теж. І "різдвяний чай" із корицею-анісом-гвоздикою-помаранчем узагалі до нудоти. Але пити щось треба.
Куплено то було в чомусь типу "чайна країна" за якимось передвідчуттям якраз напередодні чергової застуди.

Перший "чай" на основі "зеленого ройбушу" - з м’ятою і "лимонним миртом" (Backhousia citriodora - бакхузія цитринова). І справді вона "ще більш цитринова, ніж сам лимон". З усіх "лимонних травок", що я куштувала - ця найніжніша й найприємніша. В Австралії бакхузія використовується як атисептик, антибіотик і противірусне - якраз при грипі доречно.
(Тарасові цей чай теж засмакував.)
З недоліків - ройбуш запарюють тричі, але смак ароматизуючих складників випивається з першим заварюванням, і далі то просто ройбуш.

Другий "чай" - мате, евкаліт, гінко, ялівець (ароматизований пелюстками квітів і шматочками сушених лимонів). Попри всю мої нелюбов до евкаліпту, чай "пішов". Квіти і лимон трохи урівноважують і перебивають специфічний евкаліптовий смак. Гінко взагалі не відчувається, а мате дає ніжну гірчинку. Цілий заварник такого чаю випити важко, але зо дві чашки - цілком.
xpywuk: (Default)
Надибала таке от насіння (в І-ті). Є спокуса замовити.
Родич чорнобривців.

Tagetes lucida = Tagetes anisata
English Mexican mint marigold, Mexican Marigold Mint, Winter tarragon, Mexican tarragon, Sweet mace, Spanish tarragon, German Samtblume, Winterestragon, Spanish Yauhtli, Yerba Anis

Багаторічний, напівчагарник.
Родом з Мексики.
Пряність, лікарська і чайна рослина.
У великій кількості є галюциногеном.

Ще б агротехніку в нашому кліматі почитати, бо  може вийти, що нічого не вийде.

*******
І щоб два рази не писати.
Хотілося б ще:
Tagetes signata = Тagetes tenuifolia Cm. (Чорнобривці мексиканські, чорнобривці розсічені, чорнобривці тонколисті)
Прияність називається: English Lemon Mint Marigold, Lemon Marigold

Чорнобривці лимонні Tagetes lemmonii + Tagetes nelsonii (ці два види взаємозамінні в кулінарії, хоча другий вважається більш цитрусовим і ніжним).
Пряність нзивається: Mountain marigold
Mexican bush marigold, Copper Canyon daisy, Lemon Mint Marigold, Сitrus scented marigold
xpywuk: (Default)
Корейські “чаї”
Виявляється, що в Кореї “чаєм” називають всякі узвари, і горіхове “молочко”, і наше вода-з-варенням, а також напої з сушених або цукрованих корнеплодів, трав’яні та ягідні мікси, ерзац-каву та інше. Але корінь "ча" в назві напоїв присутній - отже, все одно чай. 

Інсамчаженьшенєвий чай. Замочити корінь женьшеню у холодній воді почистити від шкірки, зварити. Можна пити самостійно, а можна присмачити — медом, власне чаєм, ягодами, сиропом. Ось рецепт імбирно-женьшенєвого чаю з зізіфусом: http://teagrad.com/?p=10300

Сенганчаімбирний чай. Готується не як наш “панський чай” - не зі свіжого потертого кореня, а з зацукрованого в меду. Рецепт: імбир порізати тонкими шматочками, засипати цукром чи залити медом, настояти кілька днів (тижнів), заварювати, заливаючи окропом.

Санхвачха — “чай, що повертає сили”. Міксовий напій — складники: зізіфус, імбир, корінь півонії, ремнія (? не знаю, що це; за іншим рецептом — люцерна);заливають окропом і настоюють в термосі кілька годин.

Течуча, дечуча або течхучха — це швидше не чай, а узвар. З чаєм його ріднить те, що на узвар кладуть сушені шматками фрукти і варять, а на цей чай плоди зізіфуса подрібнють чи перетирають у порошок — виходить така собі “заварка”. Отже, напій із подрібнених або змелених плодів зізіфуса китайського. (Мені не сподобався гіркуватий присмак — класичний наш узвар із сушених яблук, смачніше. Хоча сам по собі зізіфус мені дуже засмакував. Якщо класти в узвар зізіфуса не більше 1/3, а решту доповнити яблуками-грушками, або кислуватою шипшиною — може бути.) Є ще один варіант цього напою з іншими назвами — плоди зізіфуса навпіл із різними горіхами і псевдогоріхами (кедровими, мигдалем, арахісом). Сама не готувала, хоча варто — ця штука, пишуть, помічна при кашлі, бронхіті та для відновлення після грипу. Течуча готується так: сушені плоди зізіфуса подрібнити чи розмолоти, порошок розвезти водою до стану кашки, потім додати гарячу воду.

Омічжача — “чай п’яти смаків” — напій із ягід лимонника китайського, корейською він називається кадсура. Рецепт простий: сушені ягоди залити водою, дати настоятися, потім подавити-пом’яти ложкою, додати решту води, присмачити цукром чи медом.

Гугічжача — напій із ягід годжі (дерези китайської). Рецепт повністю аналогічний до “чаю” з лимоннику.

Могвача — напій із плодів хеномелесу китайського, рідше айви-цидонії.
Почищені плоди хеномелесу перемелюють, засипають цукром чи заливають медом і уварють, так щоб лишилася половина, додають імбир і корицю. Пропорції: 4 кг хеномелесу, 1 кг цукру, 300 мл меду, чайна ложка кориці, столова ложка тертого свіжого імбиру. Інший варіант — без цукру: подрібнений хеномелес навпіл зі свіжим зізіфусом без кісточок заливають водою, щоб покрила, уварюють навпіл, додають корицю та імбир. Підсолоджують за потреби під час заварювання. Ще варіант: частину плодів нарізають тонкими скибками, а з частини видушують сік, заливають плоди соком, додають фруктозу і проварюють, потім додають мед і вимішують. Зберігають усі варіанти в слоїках, як варення. А далі — чайна ложка на склянку води:) чи зеленого чаю. А ось цінний варіант сирої заготовки без варіння: http://teagrad.com/?p=5001

Месильчха сливовий чай. Сливи миють, чистять від кісточок, ріжуть на половинки, підсушують. Викладають в посуд шарами з цукром (або медом), дають пустити сік. Власне цей сироп із водою і є “сливовий чай”.

Бамбуковий чай -  напій з сушеного і обсмаженого листя молодого бамбуку. Виготовляється в м. Дамьянг.
xpywuk: (Default)
Початок тут: http://xpywuk.livejournal.com/80564.html
Продовження тут: http://xpywuk.livejournal.com/86170.html

Юджача (Yujacha) — корейський цитрусовий чай. Також його шанують в Японії.
Напій готується з плодів дерева Юзу (природній гібрид мандарину і ічангпапеди) і меду. П’ється і як власне тонізуючий напій, і як ліки при застуді, ангіні, різних распіраторних захворюваннях. В Україні юзу росте в Криму у відкритому ґрунті, це доволі морозостійка культура, витримує без пошкоджень -9, а відновлюється і після - 20. На решті території України - хіба в теплиці чи в укривній культурі. Я теж собі хочу:)
Не певна, чи можна напій, приготований із лимону вважати заміною автентичного юджача — плоди юзу більш гіркі та кислі, ніж лимон. Вони ближчі за смаком до грейпфрута зі шкіркою, теж містять гірчинку, але ще кисліші. В одному з рецептів замість юзу використовували цитрон, але його я теж у нас у продажу не бачила.
Ось один із сучасних рецептів юджача — з цукром.
http://teagrad.com/?tag=%D1%8E%D0%B7%D1%83


Канадський чай — Eastern Teaberry — напій із листя гаультерії повзучої. Напій зі свіжого чи сушеного листя вживають як ліки — це жарознижуюче (листя містить “аспірин”), помічне при застуді, при астмі (в тому числі, коли утруднення дихання спричинене фізичним навантаженням), для зняття головного та ревматичного болю. Як і з усіма ліками, тут слід дотримуватися технології, пропорції тощо. Для приготування власне “чаю” - листя вимочують у теплій воді і ферментують (в процесі ферментації втрачається мелилсалицилат). Листя і плоди рослин, що продаються в квіткових крамниця — оброблялися “засобами захисту” і стимуляторами, їх вживати не можна. Для приготування власного канадського чаю гаультерію слід або самостійно виростити з насіння, або зібрати в лісі, або прочекати біля року після покупки готової рослини.
http://www.greeninfo.ru/decor_trees/deciduous_trees/gaultheria_procumbens.html/Article/_/aID/5366

Сакура (родом з Японії, звісно) — дуже специфічний напій. Готується так — 2-3 квітки сакури на склянку окропу. Не сказано якої саме, адже сакура — це не біологічний вид, а культурологема, символічний збірний образ кількох видів з родини сливових; думаю, у нас її цілко можна замінити квітами сливи, аличі чи вишні, збільшивши пропорцію вдвічі, враховуючи, що квіти плодових слив-вишень не повні. Присмачується морською сіллю (!!!). Ця штука помічна після отруєнь і різних розладів, що супроводжувалися проносом, і певно, добра в спеку.

Амача — буддійський святковий чай, напій родом із Тибету — готують із листя гортензії (не знаю, якого виду). Ритуальний напій на буддійське “різдво” - Хана-Мацурі, свято на честь народження Будди (Можливо, це “качка”, а можливо, я маловірнахома і буддійські монахи знають якийсь секрет... Але не намагайтеся повторити це вдома, якщо ще не досягли просвітлення — гортензія дуже отруйна рослина. Її не радять вирощувати в оселях і садах, де є малі діти, а працювати з нею слід у рукавицях.) Осбливістю цього напою є природно солодкий смак — він не потребує підсолодження. Тому в Китаї вважається, що він приносить щастя в родину. Кажуть, він помічний при мігренях. Нещодавно його почали експортувати (правда, 32$ за пачку для мене задорого).

Guoyue - “чай” із квітів хризантеми овочевої (хризантеми увінчаної). Національний напій в Китаї, Японії та Кореї. Подаю, китайську назву — яку знайшла. Готується з сушених квітів з розрахунку 1-3 квітки на дорослу людину.
xpywuk: (Default)
А поговорімо про щось цікаве, га?
Наприклад про напої, які гербата, але не чай.
Хто що знає і любить?
А хто що мріє покуштувати?
А де ви купуєте рідкісні чаї?

Ось чай - це ферменовані листки чи бруньки камелії китайської (родом напій з Китаю).
Ось, що каже вікі:
Китайський — (лат. Camellia sinensis var. sinensis): китайський, дарджилінг, тайванський, в'єтнамський, індонезійський, грузинський.
Асамський — (лат. Camellia sinensis var. assamica): індійський, цейлонський, кенійський, угандійський.
Камбоджийський — (лат. Camellia sinensis var. cambodia), вважається або третім підвидом, або природним гібридом китайського та асамського. Вирощується в деяких районах Індокитаю.
Японський — (лат. Camellia sinensis var. japonica). Вважається формою китайського підвиду, кущі якого були завезені в Японію монахами.
Звісно, є різні способи ферментації, листя чи бруньки... коротше чаїв у світі багато... І всі різні.

Я знайшла інфу про такі національні напої, аналоги чаю в інших культурах:
Read more... )
....
Я куштувала мате, мате з лимонним сорго (подобається, оце сорго - моя мрія!!!), ройбуш (дуже люблю), малиновий чай (завдяки Оксані, що привезла мені його з Америки... сама ще не побувала ферментувати), монарду виростила сама (теж не ферментувала), до каркаде я байдужа, а лапачо не змогла пити через ароматизатор чи то папаї чи то маракуї (обидва не люблю).
Шукаю лапчатку (перстач) - в нас в продажу була лише декоративна гібридна, а проста, чайна не в моді, не завозять, треба шукати...  І бадан - вже знайшла, але дорогий.
xpywuk: (Default)
Кілька вдалих трав’яних композицій із надбаннями цього літа.
Всі пропорції даю на півлітровий заварник (3 чашки). 

2 ч.л. чорного чаю
1 гілочка м’яти (десь листочків 4, можна з суцвіттям)
1 гілочка меліси
1 гілочка непети (котовника)
3-4 листочки лофанту
2 листочки монарди
1 листочик кануперу
1-2 суцвіття чебрецю (не обов’язково)

Дуже запашний чай із ніжним смаком. Знімає несильний головний біль. Не тонізує, не заспокоює, але бадьорить і надихає. Дуже помічний під час перерви, якщо працюєш за комп’ютером - допомагає потім зочередитися на роботі.
Головне - не переборщити з інгрідієнтами :) краще менше покласти. 
Меліса і лофант дають трохи солодкого (особливо, якщо з квітами рвати), а канупер легку гірчинку. І ще чай смачно пахне :) Смакує і гарячим, і холодним. Навіть як лід. Це справді ЛІТНІЙ чай. 

Ті самі складники, окрім чорного чаю + 2 кружальця імбиру й один листочок смородини. 
Цей чай добрий, як і всі імбирні чаї, з медом (крім гречаного) і лимоном.
*** 
2 ч.л. чорного чаю
по 2 суцвіття чебрецю, лаванди, материнки 
2 листочки монарди
***
Така ж пропорція, як у першому рецепті, але замість чебрецю і кануперу - 1 квітка чорнобривця-повняка чи 2 квітки звичайного чорнобривця (обірвати пелюстки).

Всі рецепти випробувані. Оптимальна, на наш родинний смак, пропорція віднайдена екпериментальним шляхом.

І ще одна цікава композиція "солодкого чаю":
чорний чай + меліса, лофант, змієголовник, лаванда
а, якщо є + свіжа чи сушена (але не копчена) грушка-лимонка, порізана на тоненькі скибочки. 
За рахунок трав, цей чай сам по собі трохи солоденький.  Якщо треба комусь для боротьби з цукрозалежністю - раджу.
xpywuk: (Default)
От мало є овочів, які я ШАЛЕНО хочу покуштувати.
Один з них - овочева хризантема (види хризантема увінчана та хризантема багатолистова, є сорти, де смачніші листочки, пагони-стебал і квіти). Як ту хрезантему тільки не готують - листя в салат, пагони в омлети-супи-рагу-соуси, квіти - в десерти, морозива, креми...

Так хочу, що страшне... А насіння в продажу не бачила.

Цей овоч ще називають: шунгуку (в США), тюхуацай і утинцай (Китай).

Вже є нібити районовані українські сорти (ботсад Гришка) і російські, і привізні китайські. Але в продажу я не бачила ні разу. Хочу дуже, ну от хочу - і все.

Ну хризантема - вона ж ТАААААК смачно пахне, що нямкинямки...

А для заварювання чаю та в медицині використовується також королівська хризантема.
xpywuk: (Default)
Не знаю, чим я согрішила перед цим ідолищем ЖЖ, але здатність публікувати форматований текст тепер в мене відсутня начисто - тільки html

Імпровізація:
жменя липового цвіту + по одній гілочці м’яти, меліси, непети + один листочок кануперу (зелені має бути десь стільки ж як і липи)
на півлітра води
настоювати 15-20 хв
потім заварку можна розбавити до смаку
Ніжний, запашний, пряний, ледь гіркуватий, трохи солодкуватий напій. Смакує і холодним і гарячим.
Я пила з булкою та медом, а Тарас присмачував цукром.

З мережі - ще не готувала:
Німецький літній чай
у рівних пропорціях береться листя: меліси, м’яти, непети, материнки, смородини, малини, обліпихи.
Запарити, настояти, розбавити водою за смаком, присмачити медом. П’ють холодним і гарячим.
xpywuk: (Default)
Ніколи цього не робила ще, тому поради поки - з чужих рук:
http://www.countrysideliving.net/cuisine/Make-Your-Own-Herbal-Tea.html
http://vedastore.net/document1050.html
http://utasw.com/page/jak-prigotuvati-z-litnih-dariv-prirodi-korisnij-i-aromatnij-chaj-berendeja
http://10diet.net/malina.html

Заготовка чая из дикорастущих трав
Чай из листьев

Для приготовления травяного чая листья собирают с растений по окончании их цветения в солнечную погоду, после того, как листья обсохнут от росы.

Обрывать нужно только здоровые листья, не поврежденными насекомыми, не почерневшие, не пожелтевшие. Листья каждого вида должны обрабатываться отдельно.

Сразу же после сбора, их следует просмотреть, очистить от посторонних примесей, разложить тонким слоем для провяливания на мешковину, натянутую на деревянную раму и установленную в тени, на чердаке, под навесом или в хорошо проветриваемом помещении.

Во время провяливания нужно следить за тем, чтобы листья не высыхали и не загнивали. Летом при температуре воздуха 24-28 °C провяливание длится от 3 до 5 часов.

При этом, листья испаряют часть влаги, теряют упругость и становятся мягкими. После этого, из них заготавливают чай одним из следующих способов.

Первый способ. Листья хорошо просушить в тени и хранить в сухом прохладном помещении в закрытой таре, не имеющей посторонних острых запахов. Так, например готовят чай из брусничного листа.

Для заваривания чая сухие листья кладут в чайник, заливают холодной водой и кипятят несколько минут. Получается напиток темного цвета, приятный на вкус.

Второй способ. Провяленные листья нарезать острым ножом из нержавеющей стали на мелкие части и сушить в тени, часто перемешивая для равномерного высыхания. Затем, чайную массу слегка обжарить на сковороде при температуре 150-160 °C и расфасовать в тару.

Третий способ. Провяленные листья сложить в большую глиняную или эмалированную посуду, плотно умять деревянным пестиком до самого верха, накрыть сковородой или фанерой, перевернуть вверх дном и поставить в протопленную печь или духовку на 12 часов для томления.

При этом, сырая масса листьев приобретает буроватый оттенок и приятный запах.

После томления листья выложить на стол, закатать в виде трубочек и перетирать их между ладонями до тех пор, пока не выступит зеленый сок.

Потом, листья мелко нарезать острым ножом и сушить при температуре 80-100 °C в духовке в течение 2-3 часов.

Четвертый способ. Провяленные листья, после того, как они станут мягкими, прокручивать между ладонями до тех пор, пока из них не выделится сок.

Затем, уложить их на чистую ткань слоем 8-10 см в помещении с температурой воздуха 26-30 °C для ферментации. После этого, листья мелко нарезать и высушить, как в предыдущем случае.

Изготовленный этим способом чай из листьев малины, земляники, кипрея и других растений, при заваривании, приобретает интенсивную окраску, приятный вкус и запах.

Травяной вкус и запах, при томлении и ферментации, почти полностью исчезают.
Ежевичный чай

Свежие листья ежевики промыть в холодной воде, обсушить, сложить в посуду, закрыть крышкой и держать до тех пор, пока они не завянут.

Затем, скатать их валиками, мелко нарезать, слегка спрыснуть водой, завернуть в чистую льняную ткань и оставить на 3 дня в темном месте. Потом, быстро высушить в духовке при температуре 50 °C. Хранить чай в плотно закрытых банках.
Чай из цветков

Такой чай можно приготовить из лепестков шиповника, цветков липы (без прицветников), первоцвета весеннего (без чашечек), душицы, таволги вязолистной, земляники и других цветков.

Собранные цветки очистить от посторонних примесей и высушить на солнце. Цветки каждого вида растений нужно обрабатывать отдельно, заваривать же цветочный чай можно, как из одного, так и из нескольких видов цветков.
Чай из цветков и листьев

Этот чай готовят так же, как и предыдущий.

Чай из плодов и ягод. Чайные напитки можно приготовить из сушеных плодов дикой яблони и боярышника, шиповника, рябины, ягод земляники, малины и др.

Плоды и ягоды, перед сушкой, нужно отсортировать, промыть в холодной воде, дать воде стечь.

Затем, высушить их на солнце, в печи или в духовке при температуре 40-50 °C, а по мере подсыхания, – 40-50 °C. Продолжительность сушки – от 2 до 4 часов.

Высушенные до твердого состояния плоды и ягоды (кроме малины и земляники) слегка поджарить и хранить в жестяных и стеклянных банках. При этом, свой цвет и аромат они сохраняют не менее года.
Чай из корней

Хороший чай можно приготовить из корней цикория, дягиля лекарственного и одуванчика.

Поздней осенью или ранней весной, корни этих растений нужно выкопать, тщательно промыть, очистить от мелких корешков, разрезать на кусочки и подсушить на воздухе.

Затем, их следует досушить в духовке или печи. Сухие корни обжаривать до тех пор, пока они не приобретут темно-коричневый цвет, раздробить в ступке или смолоть в кофемолке.
Чай из смеси корней и трав

Свежие листья зверобоя или кипрея, корни дягиля, нарезанные полосками или палочками, смешать, положить в глиняный горшок, смесь уплотнить, горшок плотно закрыть и поставить в духовку или русскую печь для томления.

Через 6-10 часов смесь высыпать на чистую бумагу, измельчить и высушить на воздухе.

На 1 кг листьев – 100 г корней.

По этому рецепту можно приготовить чай из листьев боярышника, земляники, вишни, черники, чабреца, ежевики, малины, цветков таволги, зверобоя, липы и других растений.
Капорский чай

Свежие листья кипрея промыть в холодной воде, обсушить, сложить в посуду, закрыть крышкой и держать до тех пор, пока они не завянут.

Затем, скатать их валиками, мелко нарезать, слегка спрыснуть водой, завернуть в чистую льняную ткань и оставить на 3 дня в темном месте.

Потом, быстро высушить в духовке при температуре 50 °C.
xpywuk: (Default)
Цвітуть суниця і малина - саме час рвати листя на чай.

Суничний чай - це феєрія:) Це неймовірні пахощі! 
Звучить, як рекламний слоган, але чиста правда.

Суниця лісова - помічна від багатьох недуг (антизапальна, сечогінна, жовчогінна) і дуже запашна. Її приємно пити. Якщо чай п’ють з лікувальною метою - лікують запалення - краще його поєднувати з медом, тоді більша користь. Дітям дають від 3х років.
І малина - добра при застуді. Листя малини можна, до речі, не лише сушити, але й ферментувати.


Дуже корисний ось такий чай:
листя смородини:суниці:берези в пропорції 1:1:1
або 
листя смородини:суниці:споришу 1:1:1

А при застуді, особливо, коли температура п’ють такий чай: малина+ожина+суниця+липа(квіти)+смородина... 1:1:1:2:1

При проблемах запального характеру жіночої та сечової системи - приймають ванни з суниці, ромашки та календули.... правда, я не уявляю, скільки то треба насушити зілля.
Але реально помічно, я колись в дитсадку дещо простудила - і реально мама рятувала мене суничним чаєм, обійшлося без антибіотиків.

Profile

xpywuk: (Default)
xpywuk

June 2014

S M T W T F S
1234567
891011121314
15 161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 07:55 am
Powered by Dreamwidth Studios